«Мережа - чи не єдина сфера існування, де те, що ти робиш, незмірно важливіше за те що ти є. І навіть - чи є взагалі».[2]

З заголовка статті випливає два головних питання: що таке реальність?, що таке реальність віртуального?    

Вважаємо, що шукати відповідь на перше запитання немає смислу, бо її просто немає, через те, що того про що питають не існує. Людина перш за все істота символічна, а тому все, що з нею пов’язане так чи інакше виступає для неї символічним. Якщо можна так сказати, то все що сприймає людина ніколи не сприймається реально, воно сприймається по-людському. Звідси випливає «обмеження свідомості»: кожен сприймає те чи інше явище природи, світу так як це дозволяє йому зробити його свідомість. Так ми отримуємо мільярди «власних» реальностей – «людських реальностей».    


Якщо притримуватися даної логіки, то те що люди вкладають в поняття «віртуальна реальність» є «третім рівнем» «природної реальності», або іншими словами: те, що ми розуміємо під словами «віртуальна реальність» є реальністю «віртуальної реальності».

Третій рівень, про який ми з вами говоримо може формуватися двома шляхами: за допомогою комп’ютерних технологій або за допомогою людських переконань та фантазії» [1].     Отже, як можлива реальність віртуального?

Сьогодні всі говорять про віртуальну реальність, але «ця ідея мізерна», - говорить Славой Жижек [3]. Краще давайте зосередимося на реальності віртуального, що на сьогоднішній момент набагато важливіше і цікавіше. Про реальність віртуального можна говорити в багатьох смислах, але тоді це все буде дуже важко зрозуміти, тому нам треба вибрати якусь стартову точку, на яку будемо постійно спиратися, говорячи про реальність віртуального. Краще за все на роль такої точки підходить лаканіська тріада: «вигадане, символічне і реальне» [3]. Наслідуючи це «розкладемо» проблему реальності віртуального на простіші поняття: вигадана віртуальність, символічна віртуальність і реальна віртуальність. Спочатку зупинимося трішки на перших двох випадках, а потім звернемо більше уваги саме на реальність віртуального.

Вигадана реальність, що це значить? Простіше це пояснити на прикладі з життєвого досвіду, для прикладу візьмемо просту розмову між людьми. Вигадана реальність – це коли ми абстрагуємося від іміджу тої людини, з якою ми розмовляємо, просто видаляючи з нього ті риси, які не можемо тримати в свідомості. ( Коли ми розмовляємо, майже всю свою увагу ми зосереджуємо на розмові, випускаючи з уваги багато другорядних речей, які відбуваються з людиною в той же час). Навіть коли ми розмовляємо з людиною ми не бачимо її такою, якою вона є насправді, ми ідеалізуємо її, творячи відповідний віртуальний образ, який через нас має власну реальність.    

Символічна віртуальність – другий більш складний рівень. ЇЇ можна пояснити на прикладі авторитету батька. Авторитет батька для того, щоб бути реальним, мати силу, діяти має бути віртуальним. Якщо авторитет діє дуже відкрито, тобто, якщо батько, наприклад, б’є дитину, то це зовсім не свідчить про силу його авторитету, але навпаки про безсилля. Якщо б ваш батько був для вас авторитетом, йому б було достатньо на вас глянути і ви б скорилися. Коли ж він вас б’є, кричить на вас, то це лише підриває його авторитет. Ішим прикладом символічної віртуальності є вірування, в тому смислі, що ми можемо лише запропонувати комусь повірити в них. Прикладом може бути Дід Мороз,  ми віримо в нього тільки при дітях. Ніхто, насправді, в Діда Мороза не вірить, але всі вдають, що вірять, таким чином віра в Діда Мороза стає дійсною, набуває сили.    

А тепер реальність віртуального. Щоб зрозуміти цей рівень нам знову треба повернутись до лаканівської тріади, бо ці три рівні взаємодіють між собою і, звичайно, ми повинні зрозуміти, що таке реальне. За Ж. Лаканом це те що протистоїть символізації.

«Реальність віртуального потрібно розглядати на двох рівнях. Перший рівень дуже близький до символічного рівня. Реальністю буде виступати тінь символічного» [3].

Другий рівень. Категорія реальності виступає як просто чиста категорія, формальна категорія. Це не категорія безформеного змісту, такого собі змішаного порядку, це чисто структурна дірка і абсолютно не субстанційна категорія. Це чиста різниця в тому смислі, що ця різниця парадоксальним образом первинна по відношенню до того між чим ця різниця знаходиться. Це не просто ситуація, коли ми маємо два елемента і між ними є якась різниця. Парадоксально, але два протилежних елемента появляються в другу чергу як спроба домінувати, закрити собою цю різницю. І знову ж таки, як таке можливо? Ось другий простий приклад, щоб проілюструвати цю логіку. Політичний поділ між лівими і правими. Перше, що кидається в очі при цьому поділі, якщо ми підійдемо до нього серйозно, це те, що це не просто поділ в середині певного соціального цілого, це не той випадок, коли у визначеному суспільстві, якщо ми візьмемо до уваги всі політичні сили, ми можемо сказати, що це праві сили, а це ліве крило сил, а потім всі сили, що стоять між ними. Ідея в тому, що нема ніякого нейтрального способу, щоб визначити різницю між лівими і правими. Самого по собі цього поділу уникають. Ви зможете розділити лівих і правих тільки якщо підійдете до цього або з лівої, або з правої позиції. І не випадково, що для Ж. Лакана точно таким же способом функціонують сексуальні відмінності. Сексуальні відмінності – це не відмінності між двома видами людства взагалі. З точки зору чоловічого сприйняття сексуальні відмінності самі по собі бачаться зовсім по іншому ніж їх бачать жінки. І знову ж таки відмінності парадоксальним образом стають первинними. З точки зору філософії, це чистий формалізм. І знову ж таки, можна подумати, що ми маємо тут справу з ідеалізмом. Чи не є матерія в своєму інертному стані первинною? Скоріше за все треба відкинути це припущення і строго настоювати на понятті чистого формального матеріалізму. Матеріалізм – це матеріалізм різниці. Необхідна ознака матеріалістичного буття полягає в тому, що ми проводимо різницю між тим, що є дірка всередині будь-якого порядку і, що первинний факт є самовідрізняння. Саме самовідрізняння, а не протиставлення будь-яких протилежностей. Тут бачимо, що радикальний матеріалізм повинен бути критичним до робіт Ж. Делеза, який бачив первинну множинність як конкретний онтологічний факт. З радикальної точки зору множинність вже спочатку є наслідком несумісності Єдиного з самим собою, в тому значенні, що Єдине не може співпадати саме з собою. Або якщо подивитися на це трохи з іншої сторони: ми не маємо такої початкової полярності як чоловіче – жіноче, світло – темрява. Ми не повинні проводити таких паралелей, тут мова йде про щось більш радикальне. Мова про бінарні опозиції, в яких другого елемента завжди бракує. І цей первинний дисбаланс творить множинності і це не ідеалізм, це скоріше матеріалізм. Сьогодні маємо протистояння між ідеалізмом і матеріалізмом. Сьогоднішній ідеалізм або скоріше спіритуалізм схиляється до знаменитої ідеї напруження, інерції, досвіду. Тому краще нам сьогодні протиставляти духовному матеріалізму чистий формалізм настоящого радикального матеріалізму.    

Отже, як можна помислити цю різницю, яка первинна по відношенню до елементів, які вона відрізняє? Імануїл Кант вже в своїх ранніх роботах показує ключову відмінність, дуже дивну, але цілком зрозумілу відмінність між заперечуючим і обмежуючим судженнями. Ідея І. Канта полягає в тому, що свобода має подібне положення: це щось таке, що не є ні природою, ні культурою. І висновок, який ми можемо зробити з робіт Канта, а потім Фрейда і Ж. Лакана полягає в тому, що культура символічно забороняє, те що вона намагається регулювати, те чим вона хоче управляти – це не природа, не природні інстинкти, але це нульовий рівень не людського ексцесу. Це не людський вимір в точному значені цього слова. І знову ми стикаємося з парадоксом, що різниця між природою і культурою є самостійним рівнем, який не належить ні до культури, ні до природи, це свого роду ексцес.    

ЛІТЕРАТУРА:
1. Говорунов А.В. Человек в ситуации виртуальной реальности [Електронний ресурс] / Говорунов А.В. – Режим доступу: http://anthropology.ru/ru/texts/govorun/virt.html (26.02.2011)    
2. Гризунова Н. Хто ми в інформаційному суспільстві, або як формується віртуальна особистість? [Електронний ресурс] / Гризунова Н. – Режим доступу:http://arhiv-statey.pp.ua/tech/6050-kto-my-v-informacionnom-soobshhestve-ili-kak-formiruetsya-virtualnaya-lichnost.html (10.01.2011)    
3. Славой Ж. Реальність віртуального. [Електронний ресурс] / Славой Ж. – Режим доступу: http://gnozis.info/?q=node/6041 (9.02.2011)    
 

Про автора: Слободян Василь - студент 3 курсу спеціальності "культурологія" Національного університету "Острозька академія"{jcomments on}