Розвиток сучасних інформаційних технологій в Україні сприяв появі у багатьох сферах нашого життя різноманітних технічних засобів, використання яких корінним чином змінює уявлення суспільства про вплив техніці на світогляд людини. Не сталі виключенням і культурні заклади нашої країни, в тому числі й музеї, які теж по кроку включаються у інформаційний мультімедійний простір з метою вдосконалення своєї діяльності. За останні роки музеї України напрацювали достатній досвід в справі привнесення у свої експозиційні проекти звукових приладів для їх насичення яскравими звуковими образами. Але в сучасної музейної науці ще не зроблено теоретичного осмислення впливу таких засобів на рівень емоційного сприйняття музейних експонатів та експозицій в цілому. Тому аналіз досвіду одного з провідних музейних установ України, Національного музею героїчної оборони і визволення Севастополя надасть змогу з’ясування місця звуків у музейної експозиції та їх місця у культурному житті суспільства.

етою нашого дослідження стала спроба надати основні характеристики звуковому насиченню музейного простору та спробувати з’ясувати, чи належать воно до значних культурних явищ (феноменів).

При обробці матеріалу ми спиралися на відомості НМГО і ВС, довідкову літературу та особисті наукові спостереження. За результатами дослідження встановлено наступне.
   
Національний музей героїчної оборони і визволення Севастополя (НМГО і ВС) – музей історико-мистецького профілю, провідна музейна установа міста. Музей створено у 1960 р. на підставі об’єднання Панорами «Оборона Севастополя 1854 – 1855 рр.» і Диорами «Штурм Сапун-горы 7 травня 1944 р.». Крім цих двох пам’яток, його об’єктами також є: Оборонна вежа Малахового кургану, Собор Святого Рівноапостольного князя Володимира – усипальниця видатних російських адміралів, Будинок – музей севастопольських підпільників. Музей проводить: значну науково-дослідницьку роботу з вивчення історії Севастополя з 1783 р., моменту заснування міста, до сьогодення, науковому комплектуванню фондів, здійснює експозиційну діяльність, роботу з постійного удосконалення екскурсійного обслуговування відвідувачів своїх об’єктів, проводить різноманітні масові заходи. Активно розвівається також і видавнича дія-льність музею.

Аналіз форм звукового насичення експозиційної діяльності музею дозволив викреслити чотири умовних групи: 1) озвучення великих частин об’єкту; 2) включення до основних експозицій та екскурсій більш дрібних звукових рядків; 3) використання невеликих за обсягом звукових фонограм у якості фону при виставковим експонуванні; 4) застосування електронних видів екскурсій.

Щодо першій групи, то подібні звукові приладі в експозиціях НМГО і ВС з’явилися у 2006 р., коли для супроводу огляду та екскурсії на оглядовому майданчику Діорами «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.» було виконано запис «звуків бою» (піке літаків, стрільба артилерійських гармат, кулеметів, вибухи бомб та людські голосі) [1]. (До відома. Діорама є центром меморіального комплексу на Сапун-горі, твором батального живопису, який відображує найнапруженіший момент бою за Сапун-гору у травні 1944 р. Дослівний переклад з грецької термину значить «бачу через, скрізь». Її складові частини: велике полотно, розташоване на півколо, доповнене макетами предметного плану та світлотехнічним обладнанням для забезпечення істотного освітлення пам’яткі. Автори Діорами художники Воєнній студії ім. Б.М. Грекова: П.Т. Мальцев, Г.І. Марченко і М.С. Прісєкін. Її відкрито у листопаді 1959 р. Вона поєднується з історичною експозицією, яка розкриває події під Севастополем у роки Великої Вітчизняної війни. До складу меморіалу також входить відкрита експозиція військової техніці та меморіал Слави [2, с. 105-124].)

На сьогодення включення вказаного рядку стало обов’язковим у будь-якої екскурсії в Діорамі. Це робиться не спонтанно, введення звуків у екскур-сію досить логічно поєднується з показом полотна діорами та його героїв й екскурсійною розповіддю про події штурму цієї висоти в травні 1944 р. Фактично, саме цей звуковий рядок слугує введенню відвідувачів до тих подій, тому що він закріплює відчуття знаходження їх серед запеклого бою. Особисті спостереження, а також консультації з співробітниками відділу науково-методичної та екскурсійної роботи НМГО і ВС свідчать – використання цього запису під час проведення екскурсії Діорамою сприяє більш глибокому зрозумінню відвідувачами, що вони бачили та слухали під час екскурсії. Закріплюється відчуття – само вони побували при реальному штурмі, а це добре допомагає донести до людей основну мету створення цього твору батального живопису. Звучання пострілів та гул канонади є ї своєрідною паузою, яка надає можливість ще раз уважно розглянуті всі особливості полотна та предметного плану діорами, не відвертаючись на розповідь екскурсоводу, спробувати з’ясувати, як в їх душі відгукнулися ті події, про які вони прослухали під час екскурсії (як на оглядовому майданчику так і в першої її частині у експозиційному залі).

Другий об’єкт музею, де було застосовано включення у експозиційну діяльність звуків – це озвучення оглядового майданчику севастопольської панорами. Панорама створена у 1901–1904 рр., перша назва «Штурм 6-го червня 1855 р.» (автор, художник-баталіст Ф. О. Рубо, автори проекту споруди для неї – військовий інженер О. І. Енберг та архітектор В. А. Фельдман). В 1920 р. націоналізована радянською владою, згодом увійшла до Севастопольського музейного об’єднання. 25 червня 1942 р. купол споруди і стіни (частково) були зруйновані під час бомбардування міста фашистською авіацію. Виникла пожежа, із якої врятували 86 фрагментів полотна панорами. Їх вивезли на Кавказ на лідері есмінців «Ташкент», потім перевезли до Новосибірська, а згодом до Москви. Відродження будівлі панорами тривало з 1949 до 1953 рр. за проектом В. П. Петропавлівського. Відродження панорами відбулося шляхом написання фактично нового твору – через значні пошкодження збережених фрагментів, з створенням предметного плану колективом радянських художників спочатку під керівництвом В. М. Яковлєва, а після його смерті у липні 1953 р., П. П. Со-колова-Скаля. Друге відкриття панорами відбулося 16 жовтня 1954 р. Вона отримала сучасну назву [3, с. 6,7].

Запис «бою» в панорамі дещо ідентичний запису бою на Сапун-горі, але його зміст зумовлений особливістю ведення бойових дій у XIX столітті, тому вибухи більш рідкі, звучання запису починається з гри горну, більше уваги приділено командам на марші (французі) та на укріпленнях (захисники Севастополя), завершення запису – бій церковних дзвонів. Загальна тривалість запису всього 1 хвилина, тому він грає роль емоційної паузи для повторного огляду та осмисленню полотна севастопольської панорами [4]. По напругі вона більш плавна у відьмину від мелодії майданчику Діорами, більш філософська тощо.

Таким чином у цих відносно нових видах звукового насічення оглядових майданчиків великих творів батального живопису проглядається безумовно окреме культурне явище (тобто феномен), яке піддається осмисленню та обґрунтуванню. Відомості музею та спостереження за впливом на сприйняття відвідувачами цих звукових рядків при огляду панорами та діорами свідчать, що такий супровід екскурсійного обслуговування є необхідним моментом у справі поглиблення уяви у екскурсантів про події під Севастополем під час Кримської та Великої Вітчизняної війни. Вони ще більше занурюються у ці події, дивлячись на полотна та предметні плани панорами і діорами. Саме цей момент є найбільш яскравим засобом пробудження співчуття людей до того історичного часу, який вони пізнають під час візиту до музею. Включення звукових, тематично підібраних рядків, регламентація їх використання зможе добре підсилити сприйняття будь-якої експозиції, але найбільш результативне таке застосування при експонуванні великих за розміром мистецьких полотен, огляду зовні та в приміщенні значних архітектурних пам’яток, інженерних та фортифікаційних споруд та їх експозицій. Бо саме в таких випадках ми досягаємо майже стовідсоткового гарного сприйняття експозиційного змісту у почуттєвому вимірі. Ця теза відноситься преш за все до саме прямого озвучення експозиції у цілому, або її частини в комплексному вимірі.

Другий вид – більш дрібні звукові рядки є явищем відносно традиційним, бо в різної мірі почалися використовуватися в вітчизняної музейної справі ще у 1970-ті рр. З досвіду НМГО і ВС виходить, що цей вид дуже гарно підсилює емоційну складову експонування. В наші дні музеї ведуть великий обсяг роботи з переведення їх на сучасне обладнання. Приклад, оновлені таким чином записи голосу Левітана (повідомлення про початок Великої Вітчизняної війни та пісня «Священна війна»), які застосовуються у експозиції Будинку-музею севастопольського підпілля та у експозиційному залі Діорами «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.». Нами проаналізований той запис, який застосується у Діорамі. Він поєднується з експонуванням репродуктору «Рекорд» початку 1940-х рр. Його включення є обов’язковим при показу першого залу діорами, який має ввідний характер до подій під Севастополем у часи Великої Вітчизняної війни. З використанням логічних переходів та оглядом фото початку 1940-х рр. звучання цього запису образне ілюструє перехід Севастополя від мирних днів до воєнних тягот. Все це підсилює сприйняття екскурсантами почуття співчуття до випробувань, які переживали захисники міста та його мешканці. Наведений звуковий рядок допомагає зрозуміти почуття трагедії війни, того, яке лихо потерпіло місто під час другої його оборони, як саме його визво-ляли у травні 1944 р., як на севастопольської землі бережуть пам'ять про ті події [5].

До другого виду звукового насичення експонування в НМГО і ВС відноситься й оновлення звучання музики біля Вічного Вогню Меморіалу Слави на Сапун-горі, який е складовою частиною меморіального музейного комплексу, центром якого є Діорама. Так у пам’ятника через 2,5 хвилини звучить мелодія пісні «Сапун-гора» (слова В.М. Сальникова, музика В.П. Боголепова). Її основна мета супровід проведення хвилині мовчання у меморіалу, яка є заключною частиною музейної екскурсії «Севастополь у роки Великої Вітчизняної війни» [2, с. 142-146]. Використання такого моменту підвищує значність оснівної тези цієї екскурсії о необхідності збереження пам’яті про загиблих під час Великої Вітчизняної війни під Севастополем. У разі, коли відвідувачі музею підходять до вогню самостійно, факт звучання мелодії допомагає їм зробити крок до відчуття важливості тих подій. Середовище меморіалу, величезні плити, Вічний Вогонь та музика спонукають людей на співчуття до героїв боїв за місто у ті часи.
   
Так, ми можемо стверджувати, що й ці прикладі звукового насичення експозиційного музейного простору можуть виступати у разі важливого сучасного культурного феномену, вони досить широко розповсюджені у музейних закладах й на сьогодення є першим видом такого насичення, вже маючого деяку невеличку історію. На підставі досвіду НМГО і ВС використання цих приладів можна стверджувати, що вони вже завоювали своє місце у культурному житті суспільства, сприймаються їм як невід’ємна частина музейних об’єктів. Тому для більшості людей такі включення звичайна річ й вони краще сприймають їх у якості звукового доповнення тих чи інших музейних експонувань.
   
Ще один вид звукового насичення експозицій має декілька декоративну роль. У НМГО і ВС до нього відноситься спроба так званого озвучення старого радіоприймача, через який «передається» голос виступаючого та пісня. Цей прилад використаний при створенні постійної виставці «Севастопольський Колумб», яка присвячена уродженцю Севастополя, Двічі Герою Радянського Союзу І.Д. Папаніну, досліднику Північного Полюсу. Саме його виступ та пісня про полярників лунає завдяки «оживлення» радіоприймача 1930-х рр. на виставці [6]. Ми відокремлюємо такий вид озвучення музейного простору від описаного вище тому, що у даному випадку звукове насичення застосовується само у своєму прямому позначенню, тобто саме як насічення простору експозиції звуковим образом без тематичної прив’язки, без стовідсоткового включення в екскурсію, без лишнього смислового навантаження. Досвід використання цього приладу свідчить, включення його відбувається у штучному режимі, звичайно в момент початку огляду експонатів виставці саме в тому виді, як ми вже вказали.
   
Й останній досить умовний вид насичення музейного простору звуковими образами, це застосування на експозиціях електронних видів екскурсій та електронних гідів для індивідуальних відвідувачів. Це явище в нашої країни почало розвиватися протягом останніх 5-6 років. Саме НМГО і ВС був одним з перших, хто вніс такі послуги для своїх екскурсантів. Цей вид використання звукових записів поєднує у собі два явища: інформаційне та образне. Будучи за видом альтернативним варіантом звичайної екскурсії та наділений всіма її ознаками з рядом змін з одного боку, з іншого він виступає і як можливість підвищення почуттєвого сприйняття експозиції. Це відбувається за рахунок особливості подання матеріалу. Так у випадку слухання електронної екскурсії відвідувач залишається сам на сам з музейним простором й інформація про експонаті та події, які вони відображають, йде більше як фон, а не як спрямований потік й тому у деяких випадках в разі особистого сприйняття інформаційного потоку такий вид екскурсії дає можливість підвищення зануренню людей у відображені в музеї події. Це не в будь якому разі не зніжує значність для такого занурення звичайної екскурсії і вона за своїм змістом теж може виступати хоч і в меншому обсязі в ролі звукового насичення експонування, але в нашої роботі ми ведемо мовлення про сучасні інформаційні технології ї аналіз такого значення щодо звичайних екскурсій предмет іншої розмови. Тут же, спираючись на відомості НМГО і ВС, необхідно помітити, електронні екскурсії до явищ, що яскраве підвищують емоційну складову експонування, відносяться опосередковано, в них переважає їх інформаційна складова. Й мета таких видів звукових рядків у музеях саме інформаційна. Але, безумовно, у обох своїх вимірах такі екскурсії є дуже важливим культурним феноменом, який потрохи поширює своє панування в українських музеях, та в багатьох випадках надає можливість більш уважне знайомиться людям з експозиціями, тому що з різних обставин, не завжди вони могуть послухати звичайні екскурсії [7].
   
В цілому ж розглянув основні види звукового насичення експозиційного музейного простору на підставі досвіду НМГО і ВС ми зробили наступні узагальнюючи висновки щодо даної проблеми: застосування новітніх звукових приладів з записом тематичних, образних та комплексних звукових рядків є важливою складовою культурного процесу в діяльності сучасного музейництва нашої держави. Практичне їх застосування безпосередньо доводить – звукове насичення експозиційного простору є цікавим культурнім феноменом, воно сприяє покращенню почуттєвого сприйняття музейного виміру, опосередкованого зрозуміння місця музею у справі яскравої ретроспективі щодо історичних подій. Цей культурний феномен потребує подальшого уважного дослідження в рамках як культурологічних студій так у музейної науці.

ЛІТЕРАТУРА:
1.    З повідомлення І.Ю. Агішевої, провідного наукового співробітника НМГО і ВС.
2.    Сапун-гора. Путеводитель / Музей героической обороны и освобождения Севастополя. – Симферополь: «Издательство «ПолиПРЕСС», 2006. – 160 с., ил.16
3.    Нікітіна І.В. Становлення і розвиток Національного музею героїчної оборони і визволення Севастополя (1960 –2009 рр.) Авт.дис. на здоб. наук. ст. к.і.н.: К., 2009 – 20 с.
4.    Консультація з Дудніковою З.М., зав. відділом науково-методичної і екскурсійної роботи НМГО і ВС.
5.    Особисті наукові спостереження.
6.    Бесіда з Яковенко Л.В., провідним науковим співробітником НМГО і ВС.
7.    Польові дослідження вересень-жовтень 2010 р.

Про автора: Нікітіна Ірина - кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Національного музею героїчної оборони і визволення Севастополя (м. Севастополь){jcomments on}