Протягом останнього десятиріччя Інтернет, що виник як суто технічний засіб передачі інформації, став безпрецедентним засобом комунікації і перетворився на важливе соціальне явище. На сьогоднішній день помістити у всесвітню мережу інформацію може фактично кожен користувач Інтернету. Інтернет-середовище постає особливим елементом інформаційного простору, в межах якого здійснюються специфічні форми людської поведінки. Така поведінка містить пізнавальну, ігрову та комунікативну діяльність й не обмежується лише пошуком, обробкою і передачею інформації, надбанням і трансляцією знань.


Нові комунікаційні технології сприяють розширенню можливостей для всіх членів суспільства. Після здобуття Україною незалежності в молодій державі зростає інтерес дослідників до історії національних меншин та їх культури. У той же час почали активізовуватися процеси національно-культурного відродження в середовищі різних етносів. Більшість досліджень з даної проблематики проводилися переважно в рамках компактних поселень представників національних меншин. Вектор наукових пошуків нині передбачає активне вивчення народів в умовах міського середовища, дисперсного проживання або впливу глобалізаційних та інтеграційних процесів на розвиток етнічних груп України [2].

Групи в умовах соціальної ізоляції та представники національних меншин, створюючи інтернет-спільноти, використовують можливості Інтернету для забезпечення надійності комунікаційних каналів і, як наслідок, групової інтеграції. У присвячених Інтернету працях представників гуманітарних наук світова інформаційна мережа представляється в першу чергу як якась "соціальна віртуальна реальність", основу якої творять користувачі, що активно діють в новому середовищі [7].

Питання віртуальної комунікації розглядається сьогодні, в основному, в психологічному аспекті, не приділяється увага соціальним основам, принципам, механізмам формування та функціонування інтернет-спільнот, в умовах кіберпростору в сучасному українському й російському суспільстві [3].

Явище циганських інтернет-спільнот залишається зовсім не дослідженим. Як наслідок сформованих історичних реалій, вивчати цю етнічну групу, грунтуючись тільки на традиційних підходах до джерельної бази, досить складно. Оскільки одним з основних занять циган поряд із торгівлею залишається музична діяльність в цій статті маємо на меті простежити та проаналізувати образ музичної культури циган, репрезентований на сторінках глобальної мережі. Під час вивчення цього питання нами було опрацьовано комплекс ресурсів українського та російського сегменту інтернет-простору, які відповідають даній тематиці. Це насамперед ресурси: http://www.liloro.ru, http://gypsy-life.net, http://svenko.net, http://www.gypsymusic.ru/, http://gilori.ru та інші, які ми умовно будемо називати циганськими.

Життєвий і творчий шлях музичних династій циган різних етногруп, зокрема «руска рома» та «сервів» («українських циган») дав світові доволі відомих митців як українського (В. Жадан, Д. Клімашенко, І. Крикунов, Л. Сандуленко, М. Федоренко, П. Чорний), так і російського (артисти московського музично драматичного театру «Ромен», зокрема Д. Бузильов, В. Васильєв, Л. Жемчужна, М. Лєкарєв, М. Оглу, Д. Савельєва, М. Сліченко, Е. Швидченко) циганського сегменту вітчизняної естради. Багато в чому саме вони формують сучасний образ циганської музичної культури на пострадянському просторі, зокрема в мережі Інтернет.

Інформацію з цієї тематики в Інтернеті можна поділити на текстову, аудіо- та візуальну (ілюстративні та відеоматеріали). Для текстових ресурсів характерна наявність численних інформаційних матеріалів по тематиці сайту (аналітичні статті, репортажі, новини, інтерв'ю, коментарі, огляди і т. д.). Такий сайт може являти собою як мережеве видання (напр., циганський електронний журнал «Свенко» – http://svenko.net), так й Інтернет представництво off-лайнового ЗМІ (напр., друковане видання «Романі Яг»).

Детальніше слід зупинитись на мовному аспекті. Мова є засобом пізнання навколишнього світу, формування уявлень і ідеалів та засобом збереження інформації, що визначає подальшу можливість обміну досвідом як у синхронному, так і в діахронному планах. Як зауважував лінгвіст та культуролог Е. Бенвеніст, мова – «знаряддя упорядкування навколишньої дійсності і товариств», вона «накладається на світ, що розглядається як «реальний», і відображає реальний світ» [1].

Таким чином мовна картина світу дозволяє описати образ світу людини в момент здійснення комунікаційного акту. Цей образ є своєрідним відображенням референтних груп і соціумів, що виникають. В Інтернеті мовні ресурси набувають особливої значущості, симулюючи в тому числі й візуальні контакти.

Слід зазначити, що переважна більшість інформації на циганських сайтах подана російською або українською мовою, що звужує аудиторію потенційних відвідувачів, зокрема доступ до неї іншомовних користувачів. Статистика відвідувань показує, що сайти, які дублюються англійською чи іншими європейськими мовами мають набагато вищий рейтинг і у відносно короткий термін виходять на перші позиції по відвідуванню. Одним із перших в російському сегменті Інтернету з’явився циганознавчий сайт М.В. Бессонова "Цыгане России", який являв собою науково-популярний інтернет-ресурс з історії, етнографії та фольклору циган (http://zigane.pp.ru). Рейтинговий успіх сайту забезпечила не лише цікава етнографічна та історична інформація, а й візуальний ряд. Будучи професійним художником, Микола Бессонов регулярно розміщував на сайті тематичні галереї «Цыгане в исскустве», «Галерея Николая Бессонова», «Пляска», «Фотоархив», «Пуранэ карточки», на яких були представлені фотографії, картини, гравюри, авторська комп’ютерна графіка. Велика увага приділена також музичному мистецтву циган, танцям, естрадному костюму.  Оновлена версія сайту (http://gypsy-life.net), що тепер дублюється і англійською мовою, у відносно короткі строки зайняла перші позиції в пошукових системах, в чому неостанню роль відіграв і новий підхід автора до коментування зображень, – ключові фрази в підписах тепер орієнтовано на запити користувачів в системах пошуку.

Подекуди в текстовому компоненті сайтів зустрічаються вкраплення циганської лексики. Циганською мовою (романі) можуть дублюватись назва ансаблю, привітання, побажання тощо. Слід зазначити, що особливістю культури циган є побутування мови в різних діалектах. Тому звичним явищем стало створення на циганських сайтах невеликих за обсягом словників циганської мови. Свій «власний» словник є особливою формою самовираження, яка допомагає ідентифікувати себе з тією, чи іншою циганською «нацією» (етногрупою). Вони можуть бути орієнтовані як на циган (http://cigane.clan.su), так і на нециганських відвідувачів сайту (http://svenko.net). При цьому цікавими є дискусії, що виникають серед циган з приводу особливості вимови окремих слів, уточнення перекладу тощо.

Інколи можна побачити гостру полеміку стосовно «правильності» перекладу або вживання якогось слова. Певною мірою це пов’язано з незавершеністю кодифікації романі та її побутуванням здебільшого в усній формі (http://cigane.clan.su/forum/). Таким чином мова для даного суспільства стає визначальною силою консолідації та національно-культурної незалежності. Мова та суспільство розвиваються і активно взаємодіють, доповнюючи один одного новими тенденціями в Інтернет-просторі.

В даний час особливої популярності набули так звані соціальні сайти (соціальні мережі), спрямовані на об'єднання людей зі схожими інтересами та створення інтернет-спільнот. Їх особливістю є те, що зазвичай на сайті користувач може вказати про себе інформацію (дату народження, школу, ВУЗ, улюблені заняття та інше), за якою його зможуть знайти інші учасники. Найпопулярнішими російськомовними соціальними мережами на сьогоднішній день є: «В Контакте», «Мой Круг», «Мой Мир», «Одноклассники.ru» [3].

Можливості соціальних мереж активно використовуються і циганами, адже це – один із найзручніших способів спілкування в інтернет-просторі. Одна зі звичайних рис соціальних мереж – система «друзів» та «груп». Такі групи є своєрідними копіями «реальних» соціальних груп і водночас переносять певні культурні стандарти у віртуальну реальність. Окрім того це можуть бути офіційні групи ансамблів чи когось із артистів (таких як «Амэ рома», «Русска рома», Лялі Жемчужної, Олександра Кольцова та ін.).

Слід зауважити, що Інтернет в сучасному житті слугує засобом продовженням традиції «циганської пошти», тому тематичні обговорення в соціальних мережах та на спеціальних форумах, де можна дізнатися про останні новини, думку циган з приводу тих чи інших питань, що особливо турбують громаду, користуються великою популярністю. Крім того на персональних сторінках можна легко обмінюватись як професійними, так і аматорськими аудіо- та відеозаписами, презентувати необмежену кількість фотографій. Часто сторінки в соціальних мережах використовуються з метою анонсування діяльності творчих колективів чи окремих артистів.

На сайтах можна побачити розділ «Наші друзі», «Корисні посилання», «Контакти», де розміщуються посилання на інші циганські сайти. Якщо взяти сторінки двох різних колективів (напр., http://svenko.net та http://romanes.narod.ru/), помітно, що їх пріоритети виявляються по-різному: в одному випадку це можуть бути, наприклад, інформаційні сайти, створені дослідниками історії та культури циган, в іншому – посилання на популярні циганські форуми, веб-сторінки інших колективів. Те ж саме ми прослідковуємо і в групах соціальних мереж (наявність окремого розділу «Группы-друзья»). Це свідчить як про коло інтересів учасників, так і про цільову аудиторію ресурсу.

На сторінках Інтернету свій образ окремі особистості (http://www.gypsymusic.ru/) чи колективи (http://www.monisto.com/) намагаються підкріплювати образом загальної ідентичності. Адже людині завжди необхідно відчувати себе частиною “ми”, і етнос — не єдина група, в усвідомленні належності до якої людина шукає укоріненості в житті. Ідентифікувавши себе з певною спільністю, особа живе зі зворотнім зв’язком, який має як внутрішню, так і зовнішню спрямованість [4]. У віртуальному просторі вона одягає маску, яка полегшує процес комунікації і симулює дійсність, будує свій віртуальний суб'єктивний світ. Віртуальне середовище дає унікальні можливості для самовираження, наприклад, у таких формах спілкування як чати, форуми, електронна пошта, телеконференції, персональні сторінки, групи, обмін інформацією, інтернет-щоденники творчих колективів.

Окремим об’єктом дослідження постав розгляд веб-сторінок циганських ансамблів «Свенко» (http://svenko.net), «Русска рома» (http://romaru.ru/), «Амэ рома» (http://cigane.clan.su/), «Монисто» (http://www.monisto.com/) та ін. Зазвичай вони створюються з метою реклами творчості колективу. Основою таких сайтів є аудіо- та відеопрезентація творчого доробку. В окремих розділах розміщуються відеозаписи, зроблені під час виступів, чи професійно відзняті кліпи. Те ж саме стосується і пісень – це або професійні студійні версії, або аматорські аудіозаписи. Чи не найголовнішим моментом є створення яскравого візуального образу. Тому досить важливим є розділ, де вміщують галереї із фотографіями, зробленими під час виступів чи на спеціальних фотосесіях. Слід відмітити, що з цією метою використовуються відповідні культурні маркери: це або наближення до етнічних коренів (сюжети на природі, з кіньми і т. ін.), або ж навпаки – фото в шикарних театральних костюмах в дорогих апартаментах чи на сцені. Але при цьому головним елементом у створенні відповідного образу є яскраві «циганські» костюми, які дають змогу ідентифікувати циган як таких.

В силу історичних обставин життя циганської громади в багатьох аспектах будується на системі подвійних стандартів. Це ж стосується і музичної творчості. Існують «пісні для себе», які виконуються, наприклад, під час родинних свят, переважно лише серед «своїх» («Кумушка», «Шатрица», «Не будите...», «Загием мэ ко рома», «Маминька»). Паралельно побутує «циганська» музика, яку самі цигани ніколи не називають такою, хоча й виконують її на концертах та на замовлення нециганської публіки («Мохнатый шмель», «Очи черные», «Дорогой длинною», «Спрячь за высоким забором девчонку»). Цікаво, що на циганських музичних сайтах розміщують обидва циганські репертуари. Дослідники циганської музики констатують, що музика, яка виконується циганами для «внутрішнього споживання » більш стабільна, менш піддається зовнішнім впливам, ніж «комерційна» музика, що виконується для «зовнішнього» слухача відповідно до смаків останнього [6].

Особливо популярні фото артистів з відомими особистостями (політиками, спортсменами, акторами, зірками як вітчизняної, так і зарубіжної естради і т.д.), що є предметом гордості і додатковою можливістю підтвердити цим самим свої професійні якості (http://romaru.ru/, http://www.monisto.com/). Репертуар колективу та стилістичне забарвлення таких сайтів часто орієнтовані на західну аудиторію, що пов’язано зі специфікою гастролів, зокрема частим виїздом за кордон.

Як приклад, розглянемо розділ «Музыка» на сайті ансамблю «Очи черные» (http://www.ochi-chernie.ru), який містить звичні для слухача-гадже «циганські» пісні, зокрема і «Дорогой длинною».

Цікавою складовою сайту ансамблю «Амэ рома», назва якого перекладається як «Ми цигани» (http://cigane.clan.su/). є окремий розділ «Стихи и проза», де вміщені прозові та віршовані твори як циган, так і нециганських відвідувачів сайту. Переважає циганська тематика творів, що є своєрідною формою самовираження. Часто російськомовні тексти дублюються романі та навпаки. Для ознайомлення подаються тексти пісень та їхній переклад.

Творчі колективи окрім вище окресленої інформації розміщують на своїх сторінках і науково-популярні статті, знайомлять відвідувачів сайту зі зразками фольклору, новинами з життя циганської спільноти регіону чи, частіше, міжнародними подіями (фестивалі, конкурси) (http://cigane.clan.su/). Інколи, і це не складно помітити фахівцю, «популяризуюча» інформація призначена для «гадже», тобто для нециганської аудиторії. Фактично відбувається тиражування загальновідомих теорій, міфів чи просто романтичних історій, які не мають нічого спільного з реальним циганським життям і, вкорінившись в суспільній свідомості, побутують у формі стереотипів (єгипетське походження циган, міф про циганських баронів, міф про циганський релігійний конформізм тощо). А натомість інформація, що стосується життя громади (чи етносу загалом) залишається закритою для нециган, адже традиційно не можна посвячувати гадже в циганські “закони”. Процес культурної ізоляції пояснюється тим, що впродовж багатьох сотень років циганам доводилось існувати в доволі суворих зовнішніх умовах: переслідувань, економічної та соціальної дискримінації, фізичного знищення. Враховуючи, що впродовж всього цього періоду цигани тісно контактують з представниками інших культур, вражаючою обставиною є унікальна стійкість культури ромів та її опірність обставинам, що сприяють асиміляції [4].

Отже, значна частина проблем міжкультурної комунікації пов'язана з тим чи іншим усталеним стереотипом «національного образу», який настільки укорінився в масовій свідомості, що визначає «колір» окулярів, через які бачить суспільство і на цій підставі оцінює дії окремого представника даного етносу. Такий стереотип дуже часто лежить в глибині свідомості і не завжди може бути «фіксований» з точки зору розуміння того, наскільки він вплинув на вибір. Такі образи формують так звану «ментальну карту», яка відображатиме уявлення людини про навколишній світ. Цигани ж залишаються для масової свідомості «терра інкогніта», й уявлення про них багато в чому складається з публікацій «з других рук», романтичних серіалів та художніх творів. Закритість етносу з точки зору інформації породжує неприємний феномен, коли будь-які дані про нього не піддаються належному рівню критики або спробам їх проаналізувати. Віртуальна реальність – один з видів символічних реальностей, яка створюється на основі комп'ютерної та некомп'ютерної техніки, реалізує принципи зворотного зв'язку, за допомогою дискурсивної практики дозволяє людині досить ефективно діяти у світі віртуальної реальності [1].

Знаково, що за наявності великої кількості циганських громадських організацій, зареєстрованих на теренах України, існує не багато якісних інформативних сайтів. Зазвичай це пов’язано із проблемами фінансування. Натомість у у великій кількості переважають рекламні проекти, інтернет-щоденники та тематичні форуми. Таку популярність інтернет-простору, мабуть, можна пояснити тим, що Інтернет – один з найдоступніших засобів функціонування ЗМІ. Набагато простіше і дешевше відкрити Web-сайт, ніж почати видавати газету, зробити радіопередачу, а тим більше телепрограму. У таких випадках фінансова підтримка найчастіше надається з боку недержавних структур таких як міжнародний фонд «Відродження».

Спробуємо виділити аспекти, які сприяють успішному просуванню циганської культури на сторінках Глобальної мережі.

По-перше, це створення власного образу на фоні яскравих особистостей: діячів культури та мистецтв (М. Сліченко), громадських, чи політичних діячів (Я. Решетніков), які є гордістю їхнього народу. Оскільки в українських ЗМІ циганський етнос представлений відносно слабо, висвітлення його життя йде сплесками і стосується здебільшого скандальних подій (у першу чергу сьогодні – це теми шахрайства, наркоторгівлі, чи крадіжок), звертання до позитивних образів є спробою циганського суспільства зламати усталені стереотипи.

Може бути використаний зв'язок із загальновідомими художніми колективами (наприклад, сайт Московського музично-драматичного циганського театру «Ромен») або інтернет-виданнями («Романі Яг»). Презентація себе як частини подібної структури є не лише одним із способів самоідентифікації, а і підтвердження власних професійних якостей (http://www.monisto.com/).

Також досить поширене створення сайтів та проектів в тандемі із нециганами: науковцями, продюсерами, чи просто небайдужими до цього етносу особами. Тут варто згадати сайт ансамблю «Свенко», де ми можемо прослідкувати, що тематика розділів та стилістичне забарвлення даного сайту ідейно перегукуються із сайтом «Цыгане России» (http://gypsy-life.net).

Слід відмітити, що в інтернет-просторі рівносильно представлена як традиційна музика, яка є свого роду класикою, так і творчість молодих виконавців, що тяжіє до сучасних музичних стилів та напрямків (http://www.music-gipsy.ru).

Специфіка становища циганських спільнот полягає в тому, що вони одночасно прагнуть до збереження власної етнічної та культурної ідентичності та, з іншого боку, стоять перед необхідністю інтеграції в макросуспільство [5]. Інтеграція цієї етнічної групи в оточуючий їх соціум передбачає різні соціальні та культурні процеси. Інтернет-спільноти є продовженням, більш повною реалізацією і новим виміром традиційно сформованих структур суспільного життя, а також представляють собою своєрідний пороговий простір, в якому розвивається якісно нове соціальне життя.

ЛІТЕРАТУРА:
1.    Андрианова. Н.С. Интернет-коммуникация – реальность или симулякр?// Вісник Дніпропетровського університету. Серія "Мовознавство". – 2010 – Вип. 16.
2.    Комар Я.В. Пространство сети Интернет для исследователей истории болгарской диаспоры в странах СНГ (источниковедческие заметки).
3.    Мансурова И.С. Сетевые сообщества как особая форма коммуникации. Современное состояние проблем. Режим доступу: http://de.dstu.edu.ru/CDOSite/ConfEng/articles%5Carticle19.htm
4.    Смирнова-Сеславинская М.В., Цветков Г.Н. Цыгане. Происхождение и культура. Социально-антропологическое исследование. – Москва-София: Парадигма, 2009.
5.    Трофимова К.П. Современные религиозные процессы в среде цыганских сообществ на Балканах. «Будущее религии в Европе». Сб. статей / Под.ред. И.Х. Максутова, О.К. Горевой. - СПб.: Алетейя, 2010.
6.    Черенков Л.Н. Музыка в цыганской культурной традиции (звук у цыган). Звук и отзвук.// Сборник научных статей. - Москва, Институт Наследия, 2010.
7.    Шевченко И.С. Факторы динамичности самопрезентаций в Интернет-общении. Режим доступу: http://banderus2.narod.ru/74970.html

 

 

 

 

Про автора: Сторожко Тетяна - аспірант ІІ року Київського національного університету ім. Т. Шевченка{jcomments on}