Головним чинником епохальних змін і зрушень в усіх сферах суспільного життя, зокрема в політичній, виступає швидкий розвиток інформаційної мережі Інтернет. Все наше життя стає підпорядкованим їй. Прорив у сфері інтерактивних ЗМІ символізує, що багато людей вподобають вигадку реальності, бо вигадка надає цілком більше можливостей самоідентифікації та створення соціальних груп. Уже сьогодні влада без новійших інформаційних технологій обходитися не може. Саме єфективна інформаційно-коммунікаційна політична конкуренція є головним фактором завоювання та збереження політичної влади. Невже Інтернет є рішенням усіх наших проблем? Тому тема дослідження є актуальною.  

Метою статті е виявлення та узагальнення проблемних питань, що виникають внаслідок нового світового порядку.

Проблему нетократії досліджували вчені А. Зуєв, Л. Мясникова, О. Маруховський,  І. Кудря, В. Щербина, О. Шевчук, зокрема потрібно виділити таких шведських спеціалістів як А. Бард, Я. Зодерквіст. Найбільший внесок у розробку концепції нетократії зробили саме ці шведські дослідники.

За їх визначенням цей феномен представляє, по-перше, “новий суспільний лад”, який ще формується; по-друге, це “новий вищий клас”, “нова правлячи еліта”, “новий гегемон інформаційної ери”, “вузьке коло обраних та посвячених”; по-третє, це “інформаційні мережі вищих рівнів” та ін. [1, с. ХІ, 53, 104, 202, 212-213].  

Що ж починати потрібно з визначення головних понять. Нетократи – це нова правляча еліта, це члени комп'ютерних та соціальних мереж, в яких циркулює якась ексклюзивна, очищена від сміття інформація, недоступна більшості. Це люди, чиї здібності абсолютно чітко відповідають вимогам нового Інтернет-часу: вони є справжніми експертами в сфері соціального мережевого спілкування. Медійна верхушка, за теорією шведів,– яскравий приклад  саме нетократів. Подивитесь хоча б на те як вони дискредитують політиків у розвинутих країнах Заходу. [6, с.3]

По-друге, слід відзначити, що нетократична система є досить складною. За твердженням шведських дослідників, вона складається з трьох основних взаємодіючих елементів: “етерналістів”,  тобто вчених, які розуміють і трактують нетократичне суспільство, “нексіалістів”, чия назва походить від латинського слова “nexus”, тобто “пов’язаний разом”. Нарешті, “найбільш чисельну і могутню групу нетократів становлять так звані “куратори”. Саме вони вказують нексіалістам шлях, у той час як їхній спільний погляд на світ формується етерналістами –аналітиками. [ 5,с.150]  

Аналізуючи питання відносин у суспільстві, шведські дослідники роблять наступні висновки. Інформаційне суспільство – це “електронне класове суспільство”, це “суспільство,  яке не знає рівності”,  це суспільство,  де загострюється проблема “зростаючої нерівності” [с.238-239]. Це суспільство рухається увагою, а не капіталом.  Головне приналежність до по-справжньому цікавих альянсів – чогось такого, що не купиш за гроші, оскільки гроші вже недостатньо цікаві. [1, с.203]. Змінилася функція нижчого класу: його представники стають споживачами, конс’юмтаріатом. Його роль у виробничих процесах допоміжна, а процес споживання продуктів виробництва регулюється зверху. [1,с.128]. Втім,  за свідченням О. Барда та Я.  Зодерквіста,  двері до нетократії “ні для кого не зачинені”. Сюди можуть потрапити і представники конс’юмтаріату, оскільки головним критерієм допуску до нетократії є принцип меритократії, згідно якого  “ ні походження,  ні гроші не визначають долю, а лише талант і рід занять”. Особистий статус і вплив визначаються здатністю людини до сприйняття і переробки інформації,  рівнем соціального інтелекту,  сприйняття та гнучкості. На їх думку, з часом розпочнеться поступова нетократизація конс’юмтаріату шляхом політичної боротьби. [1, с.139, 213-243]

Віртуальне суспільство представляє собою єдину величезну піраміду. При цьому “на нижчому рівні цієї піраміди розташовується конс’юмтаріат, включений у мережу необмеженого споживання, членом якої може стати будь-який бажаючий. Вище в піраміді  виникають і оновлюються мережі менших розмірів, мережі капіталістів, які конкурують між собою. Для них головне – отримання прибутку. До цих мереж мають доступ лише ті, хто має значний капітал. А на вершині ієрархії знаходяться лише ті, які мають знання і мережу корисних зв’язків, які можуть бути корисними для даної конкретної мережі. Це кураторри. [1, с. 124]. Принцип побудови і діяльності нетократичної мережевої піраміди децентралізація. І що характерно,  ця піраміда ніколи не буває у рівновазі співвідношення та взаємовідносини сил у середині її постійно змінюється,  тобто влада походить з тимчасових,  нестабільних,  аморфних альянсів, а не з якоїсь конкретної географічної точки чи усталеного  конституційного утворення. Владу взагалі стане неймовірно важко локалізувати, і тому стане ще важче її критикувати та боротися з нею. Однак, вона ще не зникає чи послаблюється, скоріше навпаки. [с.197-198].

Однією з характерних рис нетократичної мережевої системи стане те, що в постійно мінливій мережевій системі буде не можливо створювати формальні закони. Але анархії, за прогнозами експертів, не буде, оскільки “правила гри” в мережі будуть побудовані на зарозумілій системі “нетикету”, тобто “професійній етиці мережевого суспільства“ [с. 188-193].

Підсумовуючи свої міркування і прогнози, шведські дослідники зазначають: кураторська мережа замінить державу в її ролі верховної влади і верховного провидця. Куратори візьмуть на себе функції держави щодо контролю за дотриманням норм моралі, виключаючи порушників мережевого етикету із привабливих мереж. Тобто знецінюються влада і статус судів та парламентів. [5, с. 146]

У бізнесі й політиці все ще немає повного розуміння того, яке значення має розвиток інтернет-технологій. Культура Мережі має свою власну динаміку, часто вступає в протиріччя у праві на власність ідей. Усі законодавчі ініціативи регулювання процесів у цій галузі і спроби їх реалізувати стануть сприйматися як прагнення захистити чиїсь вузькі інтереси, що призведе до загрози розпаду нетривкого альянсу між нетократичними підприємцями і капіталістичними інвесторами.

Тим не менше, враховуючи, що головна цінність інформаційного суспільства полягає не в інформації як такої, а в її сортування і маніпулюванні нею, найбільш впливовим нетократам немає потреби турбуватися з приводу авторських прав. Єдина загроза для них - поява когось з великим талантом у цих областях. Бо така ситуація створює основу для формування альтернативної еліти. В іншій ситуації, коли протиріччя між нетократами загостряться, вони цілком здатні зрадити власний клас і вступити в коаліцію з консьюмтаріатом. За таких умов стане можлива справжня класова війна в інформаційному суспільстві. У результаті вони створять могутні антінетократичні мережі: несвященниі союзи. Саме між цими альтернативними, жадібними до влади ієрархіями розгорнуться основні битви громадянської війни інформаційної ери, яка ведеться у формі стихійних і потенційно небезпечних зіткнень.

Таким чином, щоб вважати Інтернет вирішенням всіх проблем суспільства немає достатніх підстав. Щоб вважати, що  етнічні та культурні конфлікти зникнуть, що доступна інформація зробить більш осмисленим наші громадянські обов'язки й пожвавить демократію.  Але хіба Інтернет дозволить захистити націю, чи інтелектуальну власність. Розвиток означає, що ми радикальним чином вирішуємо одні проблеми, одночасно стикаючись з масою інших. Але фундаментальний конфлікт між класами і групами людей не збирається зникати, оскільки класовий поділ не зникає. Швидше навпаки, його нові принципи поряд зі зниженням його прозорості, створюють грунт для серйозного зростання насильства. Рух протесту консьюмтаріата буде страждати від хронічного браку лідерів. Колективне мислення консьюмтаріата буде суперечливо, його дії - спорадичними і імпульсивними. Соціальний протест буде сліпим. Споживачам - заколотникам буде бракувати освіченості й дисципліни робочих рухів минулого, а також і довгострокової мети. Не буде прагнення об'єднати консьюмтаріат навколо спільної мети, будь то всередині або поза системою, і не буде віри в організовану революцію, тобто піде поступова нетократізація консьюмтаріата через політичну боротьбу і наполегливу працю.  

Як висновок, можна припустити, що нові комунікаційні технології - це прекрасний інструмент для маніпулювання масами і демократичними процедурами. Однак маніпуляція масами завжди є і буде прерогативою старих ЗМІ. Бо в Інтернеті людина може обрати те, що їй потрібно і ніякі умови її не стримуватимуть. Нова ера саме на цьому наголошує увау: до людей потрібно прислухатися і взаємодіяти з ними. Тому диктатори усього світу ненавидять Інтернет, намагаються поставити його під свій контроль. Погляньте на ситуацію в Північній Кореї, в Китаї чи в Ірані. [9, с.2] Але в результаті у них все одно нічого не вийде, тому що відключення Інтернету рівносильно економічного колапсу. Контролювати маси за допомогою Інтернету буде неможливо, однак сам Інтернет буде контролюватися новими соціальними мережами, а не правителями в старому розумінні цього слова.  

ЛІТЕРАТУРА:
1. Бард А., Зодерквіст Я. Нетократія. Нова правляча еліта і життя після капіталізму. // О. Бард, Я. Зодерквіст. - Санкт-Петербург. – 2004.- 326 с.
2. Дмитрієв О.В., Латині В.В. Політика, політологія, Інтернет// О.В.Дмитрієв, В.В. Латині - М.: Сучасний гуманітарний університет. - 2002. - с. 34.  
3. Іфораційно-аналітичний портал www.politnet.ru  
4. Кастельс М. Інформаційна епоха. Економіка.Суспільство і Культура// М. Кастельс. Пер. з англ. Під наук. ред. професора О.І. Шкаратана. - М.: Державний університет - вища школа економіки. - 2000. - 510 с.  
5. Маруховська О. Концепція нетократії: сутність, засади, достоїнства та недолікі.// О. Маруховська. - Курасівські читання. Наукові записки. Випуск 30, книга 2. - 2006. 145-156 с.  
6. Нетесова Ю. Світом будуть правити мережевики // Ю. Нетесова. - Російський Журнал. – 2011. режим доступу: http://www.russ.ru/Mirovaya-povestka/Mirom-budut-pravit-seteviki
7.Панарін І.М. Інформаційна війна і влада// І.М. Панарін. - М.: Світ безпеки. - 2001. - 126 с.  
8. Рогиня Д. Про вплив Інтернет на політику// Д. Рогиня. – Режим доступу: http://www.runet.ru. - 2002.  
9. Силаєв О. Привид нетократа// О. Силаєв. - інтернет газета newslab.ru/. – 2005. Режим доступу: http://www.newslab.ru/article/180706
10.http://www.thenetocrats.ru/

 

 

 

 

Про автора: Коваленко Катерина – студентка спеціальності «політологія» Одеського національного університету ім. І. Мечнікова{jcomments on}