Протягом останніх десятиліть відбулося значне розширення простору комунікації, що було наслідком в першу чергу активного розвитку та використання Інтернет-технологій. Дані технології справляють свій вплив на всі сфери суспільства – економічну, культурну, соціальну, і, зокрема – на політичну, змінюючи наші традиційні уявлення про процеси у політичному просторі. Сьогодні науковці констатують, що Інтернет-технології стають невід’ємною складовою політики. За допомогою Інтернету, зокрема соціальних мереж, можливий більш тісний зв’язок народу і влади. Сьогодні Інтернет став тим інструментом, за допомогою якого, можливий прямий контроль громадян за владою. Найкращим підтвердженням цього, є недавні революційні події в країнах Північної Африки і Близького Сходу, де, як відмічають багато аналітиків, значну роль в організації подій відіграли саме соціальні мережі. Про це досить багато написано як зарубіжними, так і вітчизняними дослідниками.

В даній статті головною метою буде дослідити те, яку роль соціальні мережі  відіграли під час подій в Росії в грудні 2011 року, коли на протести проти фальсифікації виборів вийшло більше 50 тисяч осіб, тобто найбільше за весь період незалежності Росії.
Мережі вже стали важливим фактором, що впливає на структуру і функціонування суспільства. Адже соціальна група – це не просто статистична категорія (тобто не просто люди, які відповідають певним соціальним критеріям). Щоб стати реальною суспільною силою, члени групи повинні спілкуватися між собою, здійснювати колективні дії і усвідомлювати себе як групу, що володіє певними спільними інтересами. Але для спілкування потрібно місце, де спілкуватися. Аристократія формувалася при дворах королів і знатних сеньйорів. Еліти Просвітництва – в салонах. А пролетаріат - на фабриках. Тобто, соціальна солідарність спиралася на реальні структури спілкування. Цей організований за місцем роботи та проживання клас надавав  той потужний «тиск знизу», без якого було б немислимо виникнення сучасної демократії. Наївно думати, що демократія стала механічним результатом економічного зростання і гуманістичних ідей. Вона народилася в боротьбі народів за свободу і за більш справедливий розподіл різного роду благ. Необхідною умовою такого розподілу є громадянська та політична рівність. Протягом історії в різні періоди створювалися певні солідарні утворення, які об’єднували людей на основі їх спільного прагнення здобути та захистити свої права, як політичні, так і громадянські. В ХХІ столітті, таким об’єднавчим ядром формування нових структур спілкування, стали саме соціальні мережі,  які роблять можливими нові форми солідарності та соціальної дії.

Андреас Юнгерр, науковий працівник Бамбергського університету (Німеччина), автор «Путівника по Twitter для активістів», так визначає організаційну роль інтернет-сервісів: – «Протестуючі використовують канали соціальних медіа для поширення інформації, яка застосовується для внутрішніх організаційних цілей: наприклад, про те, де відбудеться зустріч, чи буде там поліція, як на дії реагують політики, а також для контакту з зовнішнім середовищем, для інформування зовнішнього світу про природу протесту, про те, як він проходить» [6]. Тобто,  мається на увазі, що протестуючі поставляють світу новини, фотографії та відеоматеріали. Кілька років тому протестуючі таким же чином використовували мобільні телефони. Однак соціальні медіа принесли в цей процес безпрецедентну швидкість і масштаб. Вони спростили децентралізовану організацію протесту і збільшили видимість на міжнародній арені як протестувальників, так і відповідних реакцій урядів на місцях. Використання соціальних медіа дозволяє протестувальникам самим контролювати відбір фактів та новин, що дає їм можливість протистояти традиційним ЗМІ, часто фільтруючим подібного роду новини та подаючи їх під своїм кутом зору.

Директор міжнародної медійної програми IREX, адміністратор програми розвитку незалежних ЗМІ Михайло Мирний аналізуючи події в країнах Північної Африки та Близького Сходу вважає, що недооцінювати роль Інтернету не можна: – «Помилкою було б вважати, що роль Інтернету зводилася лише до координації демонстрантів. Так, завдяки Twitter і Facebook можна швидко зібрати тисячі людей на вулицях, але не це головне. У так званих закритих країнах, де засоби масової інформації підконтрольні владі, а у більшості немає можливості виїхати за межі країни, Інтернет відкриває свого роду завісу. Якщо можна тримати під контролем головних редакторів всіх ЗМІ країни, то контролювати Facebook або Twitter видається майже неможливим» [7].

Вибори 2011 року – це, по суті перші в Росії вибори епохи соціальних мереж. І, як бачимо, це вже дало свої наслідки. Масові політичні виступи громадян Росії, почалися відразу після виборів до Державної Думи VІ скликання, які відбулися 4 грудня. Учасники мітингу заявили, що вибори які відбулись, супроводжувались порушенням законодавства та масовими фальсифікаціями [2]. Акції протесту розпочалися в ніч 4 грудня в Москві та Санкт-Петербурзі. Згодом, подібні акції почалися і в інших містах, так 10 грудня 2011 року відбулися протестні акції в 99 містах Росії, і 42 за кордоном [5]. А опозиційний мітинг на Болотній площі в Москві взагалі був наймасовішим за останні два десятиліття [11]. 24 грудня, відбувся ще масовіший мітинг на проспекті Академіка Сахарова, та в інших містах.

Звертаючи увагу на саму організацію та координацію вищезгаданих протестів, варто відзначити той факт, що значну роль, як і під час арабських революцій, відігала мережа Інтернет, і зокрема комунікація мітингувальників за допомогою різних соціальних мереж. Так, в мережі Facebook, було створено систематизований перелік всіх міст Росії де мали проходити акції протесту, і кожен міг без проблем долучитися до них, і знайти потрібну йому інформацію про час та місце проведення мітингу [1]. Як зазначає дослідниця Фріда Гіттіс, найяскравішим образом, з протесту, що відбувався в Москві 10 грудня, проти режиму колишнього президента і теперішнього прем’єр-міністра Володимира Путіна став образ протестуючих, які тримають свої iPad i iPhone над головами і транслюють ці історичні події через Інтернет [9].

Деякі експерти вважають, що якби не було Інтернету, то протести не набули такого розмаху. Так, блогер Олександр Плющев переконаний, що лише завдяки World Wide Web люди в Росії, москвичі вийшли на вулиці з протестами проти фальсифікацій на виборах. Він аргументує це тим що, –  «У простих людей з’явився інструмент впливу, тепер вони просто викладають знятий на мобільний телефон ролик із зафіксованими порушеннями на Youtube, дають посилання своїм знайомим, ті дають своїм знайомим, інформація доходить до блогерів-тисячників, і вони її поширюють. Так чи інакше, це стає відомо великій кількості людей» [4]. Так, організація акції 10 грудня на Болотній площі проходила в основному через соціальні мережі. В одній тільки Facebook, за даними вечора 9 грудня, про намір брати участь в акції заявили більше 34 тисяч користувачів [10].

Роль Інтернету в розвитку політичної ситуації в Росії важко переоцінити, адже, – «Вперше в історії виборів Росії про порушення не тільки повідомляли, їх документували, і ці матеріали були легкодоступними» [9].Так, незалежна російська організація «Голос», заснувала в Інтернеті сайт, на якому будь-який користувач міг швидко, легко й анонімно повідомити про порушення на виборах. Як зазначають самі організатори цієї сторінки, – «Функціонування цього проекту просте – відвідувачі сайту публікують повідомлення про порушення, організатори беруть на себе функції первинної модерації та технічного супроводу» [3]. Як зазначає Йоган Бір, більшість традиційних ЗМІ в Росії – під державним контролем, тому політичні дебати перебазувалися в Інтернет. За його словами, Інтернет в Росії все ще є «досить вільним інформаційним простором», в якому легко знайти критичний контент [4].

Якщо говорити про перспективи розвитку подій в Росії, варто зазначити, що протестний потенціал залежить, не від поширеності Інтернету і кількості користувачів, а від ряду інших чинників. Так, директор Алтайської школи політичних досліджень, професор Юрій Чернишов цілком слушно відмічає що: – «Несерйозно говорити, що велика соціальна революція може відбутися через вплив групи інтернет-користувачів... Твіттер або Фейсбук дають певні можливості для людей, які хочуть організуватися. Але якщо у людей немає цієї потреби, тут марно щось робити. Спробуйте з Росії організувати твіттерную революцію у Великобританії. У вас нічого не вийде! Вас засміють там. Якщо є готовність суспільства реагувати, то не так важливо, які саме інструменти використовуються. Як показав приклад того ж Єгипту, коли там відключили всі соціальні мережі та мобільний зв'язок, люди все дружно вийшли на площу Тахрір і влаштували те, що потім сталося» [8].

Підводячи підсумок, можна сказати, в протестах, які відбулися в грудні 2011 року в Росії, Інтернет вперше відігравав мобілізуючу роль, через канали соціальних мереж було здійснена організація даних протестів. Однак, варто наголосити, що соціальні мережі є все ж не стільки причиною даних протестів, а, швидше новим, сучасним інструментом що використовується в інтересах активізації протестних настроїв, координації дій, інформування міжнародної спільноти про події, які відбуваються. Якщо в Росії і можлива революція, то основою для об’єднання людей будуть слугувати саме спільні політичні і соціально-економічні проблеми, та психологічна готовність значної частини громадян до участі в протестних акціях.


Література:

1.    Акции протеста в различных городах [Електронний ресурс] // Режим доступу до матеріалів:
2.    https://docs.google.com/spreadsheet/pub?key=0AnvVsgwfLQv3dHpBaEF1c25iUjNpaUpUTkstbW1rZlE - Назва з екрану
3.    Выборы-2011: коллекция нарушений пополняется [Електронний ресурс]// Режим доступу до матеріалів: http://www.forbes.ru/sobytiya/vlast/77204-vybory-2011-kollektsiya-narushenii - Назва з екрану.
4.    «Голос» - Карта нарушений на выборах 2012 [Електронний ресурс]  // Режим доступу до матеріалів:    http://www.russian.rfi.fr/rossiya/20120125-golos-karta-narushenii-na-vyborakh-2012 - Назва з екрану.
5.    Гончаренко, Р. Россия 2.0, или почему интернет становится все опаснее для Кремля [Електронний ресурс] / Р. Гончаренко.  // Режим доступу до матеріалів: http://www.dw-world.de/dw/article/0,,15590552,00.html – Заголовок з екрану.
6.    До самых до окраин [Електронний ресурс] // Режим доступу до матеріалів: http://lenta.ru/articles/2011/12/10/worldprotest/ - Назва з екрану.
7.    Египет показал: цензура в Интернете бесполезна [Електронний ресурс] // Режим доступу до матеріалів:
8.    http://www.rosbalt.ru/main/2011/02/08/817332.html - Назва з екрану
9.    Интернет-революции уже не в отдельно взятой стране [Електронний ресурс] // Режим доступу до матеріалів: http://www.vedomosti.ru/blogs/mmirnyj/1365 - Назва з екрану
10.    На выборах все должны иметь равные возможности стране [Електронний ресурс] // Режим доступу до матеріалів: http://www.regions.ru/news/2386134/ - Назва з екрану
11.     Суббота на Болотной площади [Електронний ресурс] // Режим доступу до матеріалів:  http://www.facebook.com/events/198328520252594/ - Назва з екрану.
12.     Фрида, Г. : Facebook, Твиттер и протесты 2011 года [Електронний ресурс] / Г.  Фрида. // Режим доступу до матеріалів:  http://armtoday.info/default.asp?Lang=_Ru&NewsID=57338 – Заголовок з екрану.
13.     A Russian awakening [Електронний ресурс] // Режим доступу до матеріалів:  http://www.economist.com/blogs/easternapproaches/2011/12/protest-russia-0 - Назва з екрану.

Про автора: Наумчук Артур – студент 4 курсу, спеціальності «Політологія» Національного університету «Острозька академія»{jcomments on}