Художнє сприйняття як конкретно-чуттєвий, емоційно забарвлений процес осягнення твору мистецтва, завжди опосередковане соціальним та естетичним досвідом людини. Воно залежить від багатьох чинників, зокрема, психологічних та фізіологічних особливостей реципієнтів, їхнього загального  культурного рівня, естетичного досвіду, глибини та об’єму знань, навичок спілкування з творами мистецтва. Важливе місце належить історичній ситуації, традиціям національної культури тощо, тобто соціально-культурним передумовам. Відповідно, на сприйняття значний вплив здійснюють процеси, що відбуваються у суспільстві, включаючи, опосередковано, навіть економічні, соціальні, політичні перетворення. Значну роль у цьому відіграє також розвиток науково-технічного прогресу, поширення інформаційних технологій, що надають широку можливість для тиражування, копіювання, розповсюдження різних артефактів. Загалом, у житті сучасного суспільства значно зростає роль інформації, збільшується вплив інформаційних комунікацій, які сприяють створенню глобального інформаційного простору з відкритим доступом до величезної кількості інформаційних ресурсів. Під впливом цих чинників у так званому інформаційному суспільстві спостерігаються зміни й у художньому сприйнятті творів мистецтва.

Отже, на часі є актуальним звернення уваги на тенденції, що відбуваються у сфері рецепції мистецьких творів, з’ясування проблем  у цій сфері.
Зокрема, один із аспектів, пов’язаних зі змінами в естетичному сприйнятті, стосується можливості безпосереднього ознайомлення особи з творами мистецтва. Як зазначає Л. Левчук, «найвищим і найдосконалішим є саме той рівень спілкування і сприйняття, коли реципієнт залишається з твором мистецтва наодинці без будь-яких опосередкувань» [1, c.184]. Але сучасне інформаційне суспільство надає безліч можливостей для опосередкованого пізнання мистецьких творів. Найчастіше, знайомство з ними  відбувається через посередництво мережі Інтернет, кіно, телебачення, різноманітних макетів та моделей. Вони дозволяють наблизити, збільшити, виокремити, твір мистецтва чи його частину, зробити їх більш зручними для ознайомлення та налізу. Отже, необхідність безпосереднього споглядання пам’яток культури та мистецтва в оригіналі відходить на другий план, надаючи перевагу копіям.

Твори мистецтва є одними з артефактів культури. Водночас для сучасної художньої культури характерна ситуація багаторазового сприйняття – кількаразового переходу від знайомства з твором через посередництво репродукцій, цифрових, графічних зображень до безпосереднього спілкування з оригіналом. Тобто спілкування з ним втрачає властивість первинності, воно нашаровується на образ твору, що вже сформувався у свідомості реципієнта. Хоча, такий образ, як правило, має попередній, ознайомчий характер.

Процес тиражування наближує твір мистецтва до мас, але водночас спрощує, змінює його сутність.

В. Беньямін ще в І-й половині ХХ ст. у своїй праці «Мистецький твір у добу своєї технічної відтворюваності» зазначав, що «уся сфера справжності не піддається технічному відтворенню», водночас «технічна відтворюваність мистецького твору змінює ставлення мас до мистецтва», тобто змінюється спосіб участі реципієнта у сприйнятті твору. На думку дослідника, рецепція мистецьких творів відбувається з різноманітними акцентами, зокрема, 1) з наголосом на культовій цінності, 2) з наголосом на експонувальній цінності мистецького твору. І в нашу добу, з появою методів машинного репродукування зростає саме остання [2, с.152]. Отже, перефразовуючи його думки, сучасний реципієнт все більше звертає увагу на форму, яскраву упаковку тексту, й все менше у нього з’являється прагнень схопити його глибинну естетичну сутність. Тобто, навіть якщо процедура тиражування майже не змінює фактури твору, все одно відбуваються значні зміни у процесі його сприйняття: масово тиражований твір  зумовлює звикання до нього у суспільстві і, як наслідок, спрощення, схематизацію у сприйнятті образу, а далі – стандартизацію смаків, поверховість естетичних вражень, уніфікацію художнього досвіду та ін. На цій проблемі у свій час наголошував Є. Маланюк, зазначаючи, що «мистецтво не предмет для домашнього вжитку, тому воно зникає рівнобіжно процесу популяризації його» [3, с. 301]. 

Наприклад, поява масових видань, модної белетристики зі стандартним набором сюжетів, тиражованих накладом у сотні тисяч екземплярів, зумовила значну поверховість сприйняття: читання такого тексту відбувається майже блискавично, у режимі «поглинання», художні образи сприймаються, фактично, як стандартні, стереотипні. Процес сприйняття масового твору найчастіше не вимагає літературного досвіду та естетичних знань реципієнта, не передбачає глибоких роздумів та розмірковування над  текстом. Естетичне переживання масового твору, як і власне пам’ятання його змісту, є досить нетривалим. Цікаво, що люди, які прочитали кілька масових літературних творів поспіль, не здатні правильно переказати сюжет жодного з них. Наслідком сприйняття таких творів постає лише загальна, спільна для певного літературного жанру схема, літературне кліше. Поверховості сприйняття тексту сприяє й  екранізація творів, подання їх основного сюжету у вигляді дайджестів, коміксів, що знайомить реципієнта з загальним змістом і звільняє від необхідності ознайомлення з самим оригіналом.

Масове тиражування та копіювання мистецьких творів пов’язане з процесом їх віртуалізації, що відбувається завдяки розвитку ком’ютерних, цифрових технологій. Але твори мистецтва у віртуальному вимірі сприймаються у відірваності від контексту, спеціально обладнаного для їх кращого сприйняття середовища. Взаємодія з творами мистецтва фактично вичерпується знайомством з їх копіями.

Здійснює вплив на процес рецепції й величезна маса побутових, соціальних проблем, зумовлюючи трансформацію здатності до художнього сприйняття, переміщення на другий план самої необхідності взаємодії з творами мистецтва. 

Доволі показовим у цьому плані є соціальний експеримент, проведений газетою Вашингтон Пост щодо сприйняття музичного твору у виконанні відомого музиканта Джошуа Белла, Скрипаль протягом 45 хвилин у Вашингтонському метро виконав низку видатних музичних творів. За цей час повз нього пройшло більше тисячі людей, не знаючи, що перед ними один з найкращих музикантів світу. Лише 6 чоловік ненадовго зупинилися і послухали, ще 20, не зупиняючись, кинули гроші. Заробіток музиканта склав всього 32$. В той же час за два дні до виступу в метро, на його концерті в Бостоні був аншлаг, а середня вартість квитка складала 100$ [4]. Інформація про цей соціальний експеримент та відеосюжет облетіла тисячі інтернет-сайтів, зокрема й українських, викликавши здивування й водночас розгубленість від усвідомлення ситуації. Байдужість до прекрасного, зумовлена щоденною метушнею й заклопотаністю буденними справами, заважає помічати навколо себе прекрасне, захоплюватись творами мистецтва.

До того ж, у сучасному суспільстві домінує прагматизм з його спрямованістю на практично корисний результат та задоволення людських потреб. Тож ознайомлення з творами мистецтва теж зачасту набуває утилітарного характеру. Поряд з цим знижується ефективність системи естетичного виховання протягом всього життя, втрачаються нахили до  спілкування з мистецтвом.

Загалом, для інформаційного суспільства характерне швидке зростання щоденного обсягу спрямованої на людину різнопланової інформації, яка надається через посередництво різних електронних, друкованих засобів масової інформації. Невпинно зростає кількість культурних артефактів, з якими людина  знайомиться кожного дня. До того ж, сьогодні суттєво змінився ритм життя, зумовлюючи постійний рух, та не залишаючи часу на роздуми, споглядання. Це призводить до дефіциту часу, який відводиться на сприйняття чи навіть ознайомлення з кожним твором мистецтва, естетичним об’єктом. Відповідно, обмежена кількість часу є недостатньою для формування повного уявлення про об’єкт, й зумовлює поверховість сприйняття, нерозуміння всієї глибини твору мистецтва, його художніх образів.

Але естетичне сприйняття постає складним процесом, який не обмежується утворенням чуттєвого образу в свідомості реципієнта. Адже свій прояв тут також знаходять оцінка, уява, естетична емоція. Передбачає процес рецепції й розуміння та подальшу інтерпретацію твору. Як правило, мала кількість часу, витрачена на спілкування з твором мистецтва, не дозволяє активізуватися цим процесам, а отже не призводить до емоційного переживання, осягнення глибини й сутності твору. Не виникає в свідомості реципієнта художній образ та естетична оцінка твору.

Сприйняття є активним процесом, що вимагає співучасті реципієнта. Завдяки цьому, за визначенням Д. Кучерюка, утворюється поняття про естетичну цінність речей, визначається характер і спрямування естетичних емоцій, виробляються естетичні потреби і смаки [5, с.7]. Але сучасні засоби масової інформації, нав’язуючи свої цінності й образи, перетворюють сприйняття у процес пасивний. Людина звільняється від необхідності активних дій для ознайомлення з твором мистецтва. Вже в «готовому вигляді» інформація про нього подається через посередництво всіх доступних засобів комунікації безпосередньо додому. Отже, на художнє сприйняття починає здійснювати вплив вже домашня обстановка, що має низку додаткових чинників для сприйняття, а отже й зумовлює на нього додатковий вплив, «розчинює» твір мистецтва у звичному середовищі, серед інших предметів домашнього вжитку. Але такий «домашній» спосіб ознайомлення є доволі зручним. Це призводить до того, що значна кількість громадян протягом 10 – 20 років жодного разу не відвідала звичайний музей, театр, мистецьку виставку. Найбільшої гостроти така проблема набуває на рівні невеликих, віддалених населених пунктів.

Кіно, телебачення, окрім того що є засобами трансляції творів мистецва, водночас і самі постають складними синтетичними видами мистецтва, сприйняття яких ускладнюється налаштованістю на масового глядача, слухача. Такі види мистецтва розраховані на безпосередній і одночасний вплив на колектив, а отже виникає проблема колективного сприйняття мистецтва, відмінна від індивідуального сприйняття.

Отже, з процесом сприйняття мистецтва в сучасному інформаційному суспільстві пов’язані наступні проблеми: зменшення часу на ознайомлення з мистецькими творами, розвиток технологій копіювання, тиражування та, зачасту, підміна необхідності ознайомлення з оригіналами оглядом їх копій, поява можливості «домашнього», віртуального ознайомлення з мистецтвом (посередництвом телебачення, мережі Інтернет, та ін.) у відірваності від контексту та реальних умов їх розміщення, втрата нахилу до спілкування з мистецтвом за величезною масою соціальних, побутових проблем, , відсутність чинників естетичного виховання протягом всього життя та ін. Перелік цих проблем не є вичерпним. Адже вони зазнають постійної трансформації й впливають як на митців так і на реципієнтів творів. 

Відповідно, процес сприйняття не є сталим. Адже він здійснюється в певних культурно-історичних та ситуативних умовах, дещо змінюється й трансформується в залежності від епохи, світогляду індивіда, соціальної ситуації та багатьох інших, вищезазначених чинників. Будь які зміни не відбуваються безболісно. Тож в наш час можна констатувати наявність як втрат так і здобутків у сфері сприйняття мистецтва. Низка розглянутих проблем у цій сфері потребує детального вивчення та подальшого аналізу, накреслення шляхів для їх подолання.

Література.
1.    Естетика : [підручник] / Л. Т. Левчук, В. І. Панченко, О. І. Оніщенко, Д. Ю. Кучерюк. — [2-ге вид.]. — К. : Вища школа, 2006. — 431 с.;
2.    Беньямин В. Произведение искусства в епоху его технической воспроизводимости / В. Беньямин // Киноведческие записки: историко-теоретический журнал. — 1989. — Вып. 2. — С. 151—167.
3.    Маланюк Є. Повернення: Поезії. Літературознавство. Публіцистика. Щоденники. Листи / Є. Маланюк. — Львів : Світ, 2005. —  496 с.
4.    Мы теряем главное в суете повседневности... [Електронний ресурс] – Режим доступу: //http://www.youtube.com/watch?v=89EJPe5vuKw
5.    Кучерюк Д. Ю. Естетичне сприйняття предметного середовища / Д. Ю. Кучерюк. — К. : Наукова думка, 1973. — 144 с.

Про автора: Чабак Людмила -  учений секретар Чернігівського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації, кандидат філософських {jcomments on}наук