Розвиток сучасних інформаційних технологій в Україні сприяв появі у багатьох сферах нашого життя різноманітних технічних засобів, використання яких корінним чином змінює уявлення суспільства про вплив техніці на світогляд людини. Ми вже розглядали яким чином в музейний вітчизняний простір входять нові мультімедійні технології у справі введення до музейних експозицій звукових образів з метою їх вдосконалення. Ми встановили декілька видів таких насичень звуками музейних експозицій. З’ясоване, що всі вони складають важливий культурний феномен у сучасної музейної справі України. Але важливою частиною питання залишається таке, як  використання таких засобів у музеях впливає на музейного відвідувача. У нашому невеликому дослідженні ми розглядаємо  це питання на теоретичному рівні, з наданням деяких  методичних рекомендацій щодо правильного використання звуків у музеї. Дослідження спирається на наукові розробки одного з провідних музейних установ України, Національного музею героїчної оборони і визволення Севастополя.

Метою нашого дослідження стале з’ясування яки фактори є основними у справі впливу звуків у музеї на його відвідувачів та зрозуміти яким чином їх треба використовувати, щоби це залишалося дійсним культурним феноменом.
Основними джерелами дослідження стали відомості НМГО і ВС, довідкова література та особисті наукові спостереження.

Національний музей героїчної оборони і визволення Севастополя (НМГО і ВС) – музей історико-мистецького профілю, провідна музейна установа міста. Музей створено у 1960 р. Його об’єкти  – Панорама «Оборона Севастополя 1854 – 1855 рр.» і Диорама «Штурм Сапун-горы 7 травня 1944 р.», Оборонна вежа Малахового кургану, Собор Святого Рівноапостольного князя Володимира – усипальниця видатних російських адміралів, Будинок – музей севастопольських підпільників, музейна кімната О.С. Грина, російського письменника у будівлі колишньої севастопольської в’язниці. Музей проводить: значну науково-дослідницьку роботу з вивчення історії Севастополя з 1783 р., моменту заснування міста, до сьогодення, науковому комплектуванню фондів, здійснює експозиційну діяльність, роботу з постійного удосконалення екскурсійного обслуговування відвідувачів своїх об’єктів, проводить різноманітні масові заходи. Активно розвівається також і видавнича діяльність музею.

Нагадаємо умовні групи звукового насичення музейного простору на підставі досвіду НМГО і ВС: 1) озвучення великих частин об’єкту; 2) включення до основних експозицій та екскурсій більш дрібних звукових рядків; 3) використання невеликих за обсягом звукових фонограм у якості фону при виставковим експонуванні; 4) застосування електронних видів екс-курсій.

Розглядаючи можливості впливу будь-якого звукового рядку у музеї на його відвідувача, відмітимо наступне: напруженість емоційній складовій не залежить від обсягу такого рядку. Основними ознаками для гарного використання звуків у музеї є: включення фонограми у експозиційній простір за тематичним принципом, підбор такого рядку максимально близько до епохи, яку він буде відображати, включення самої фонограми у хід екскурсії шляхом логічного переходу до самого факту включення.

Так, якщо приводиться озвучення будь-якої частини військово-історичного об’єкту, присвяченого Великої Вітчизняної війні, то, безумовно, основними видами такої фонограми будуть записи або «звуків бою», або реконструкції повідомлень Совінформбюро. У першому випадку, фонограма вводиться до прослуховування відвідувачів як емоційний підсумок екскурсійної розповіді щодо музейного об’єкту. Так «звуки бою» у Діорами «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.» вводяться при огляду її полотна або перед початком, або після завершення екскурсоводом розповіді про хід штурму висоти та характеристики героїв штурму. Вже в екскурсії робіться акцент на героїчну складову цієї події, на бажання учасників штурму до самопожертвування заради Вітчизни. Коли включення фонограми планується наприкінці екскурсії, то до її фізичного вмикання робиться перехід словесний «мостик», наприклад, «учасники цього штурму за-пам’ятали його як день, що перетворювався на ніч від чорного диму, а потужність вибухів надавала почуття, що земля має розійтися, щоб почалося вивергання вулкану» [1, Арк. 10]. Початок зразу після цього звучання «канонади» як ми вже вказували у минулому дослідженні є тим кроком, який створює образ занурення до запеклого бою. Польові дослідження екскурсійних сезонів 2010 – 2011 рр. дають нам таки результаті впливу цього прикладу використання звукового насичення експозиційного простору: приблизно 60-70 % відвідувачів під звукове супроводження робить більш уважний повторний огляд живописного полотна діорами та дійсно більш емоційно сприймає побачені події, про це свідчить рівень запитань після завершення звучання фонограми та завершення екскурсії [2].

Якщо ми маємо справу з дрібними рядками, то емоційний вплив тут цілком залежить від того наскільки логічно екскурсовод зробить той словесний «мостик», про який вже вказане. Так, якщо включення дрібної фонограми робиться після слів, а «зараз ви прослухаєте» або «я вам включу», то в такому разі складно очікувати від людей гарного сприйняття поданої інформації за рахунок звукового образу [3]. Головне, що не завжди мете посилення емоційного сприйняття експозиційного простору служить й фонове звучання якогось хоч й гарно підібраного тематично звукового рядка. Так, коли в літку із-за великих груп у діорамі не має можливості розміщення їх у першому залі, фактично немає і можливості включення фонограми з реконструйованим записом оголошення початку Великої Вітчизняної війни. У 2008 р. було зроблено такий невеликий експеримент, фонограму включали загледь й люди прослуховували її у фоновому режимі під час входу до залу музею. Не можливо казати, що такий шлях використання звукового насичення експозиції зовсім не досяг своєї мети – допомогти зануренню відвідувачів до подій під Севастополем у 1941 –1944 рр., але ефективність його за результатами експерименту оказалася не високої, добре такий від включення цієї фонограми сприймався приблизно 1/3 частиною кожної групи не більш [4]. Цей факт привів нас до висновку, фонове використання звукового супроводу експозиційного простору можливе тільки у разі озвучення невеликих експонувань та індивідуального відвідування такого музейного проекту.

Якщо озвучення проходить при насиченні звуками експонувань, які не пов’язані з військовою тематикою, то тут основними труднощами на наш погляд виступають проблеми підбору звуків гармонічних до відображеного часу та методи презентації їх відвідувачам. В таких випадках фонове звучання може і підійде, але його використання в процесі переміщення людей експозицією може не спрацювати. Озвучення великого обсягу експонування перш за все підходить для насичення звуками або великих живописних полотен, або архітектурного середовища, або великого фортифікаційного об’єкту. Саме в таких випадках насичення музейного простору звуковими рядками дійсне занурює відвідувача до тих подій, які йому репрезентує музей.

Щодо електронних екскурсій, то як ми вже вказували у попередньому дослідженні вони мають на мету перш за все надати інформаційне наповнення знайомства людей з експонуванням, емоційне наповнення дещо на другому плані. Тому вплив їх на сприйняття музею відвідувачем складний для повної характеристики. Але все ж вискажемо деякі положення й в цьому випадку. Такий від екскурсії може виконати роль підсилювача емоційної складової експозиції в тому разі, якщо текст записаний дещо в театральному звучанні, так якщо під час звичайної екскурсії голос екскурсоводу надає емоційний образ музею за рахунок «живого» спілкування, то електронна форма вимагає чіткої розстановки голосових акцентів на фонограмних рядках. Тут потрібен більш повільний темп мовлення, спеціальні паузи та голосові абзаци, бажано, щоб при запису такого тексту використовувалися послуги театральних акторів. Так, електронні екскурсії у Панорамі «Оборона Севастополя 1854 –1855 рр.» та Діорамі «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.» записані голосом актора Севастопольського академічного руського драматичного театру ім.. О.В. Луначарського Є. Журавкина [5].

Щодо загальних методичних порад для гарного впливу звукової фонограми в музеї на відвідувачів, то тут можна сформулювати таки основні тези: фонограма своїм змістом повинна бути максимально наближена до часу, який вона ілюструє, її включення до екскурсії повинно відбуватися шляхом з’єднання розповіді і фонограми за рахунок словесного «мостику» (логічного переходу), використання звукового рядку у фоновому режимі може відбуватися досить дозоване. Крім того, якість впливу на відвідувача звукового насичення експозиції залежить й від технічної якості фонограми, її безперебійної роботи тощо.

Таким чином основні показники впливу звукового насичення музейного простору на відвідувачів музею наступні: якщо за рахунок включення фонограми після її звучання у відвідувача виникає потреба ще раз передивитися частку експозиції, або уточнити більш повно деякі питання прослуханої екскурсії, ми можемо говорити про те, що даний звуковий рядок досяг своєї основної культурної мети, він допоміг людині занурити до історичного минулого, та глибоко приєднатися до культурної спадщини своєї батьківщини.

Література:
1.    Особистий архів автора (Никитина И.В. Текст экскурсии на тему: «Севастополь в годы Великой Отечественной войны» / Никитина И.В. – Севастополь: НМГО и ОС, 2000.) – 20 арк.
2.    Аналіз сприйняття групами у діорамі озвучення її оглядового майданчику.
3.    З аналізу досвіду екскурсійного обслуговування відвідувачів в НМГО і ВС.
4.    Польові дослідження червень-жовтень 2008 р.
5.    Консультація з Дудніковою З.М., зав. відділом науково-методичної і екскурсійної роботи НМГО і ВС.

Про автора: Нікітіна Ірина – кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник  Національного музею героїчної оборони і визволення Севастополя (м. Севастополь){jcomments on}