Соціальні комунікації сьогодні грають надзвичайно важливу роль в житті сучасної людини, даючи їй змогу дійсно відчути себе частиною світової спільноти. Таку можливість надав людству в першу чергу Інтернет. Важко не погодитися з Б. Потятиником, який називає мережу Інтернет найбільшою комунікаційною спорудою за всю історію людства, «що не має творців чи проектантів у традиційному розумінні», а «росте і множиться, використовуючи загальний інтерес до неї дедалі більшої кількості людей» [5, с.29].

Інтерактивне, швидкісне та мультимедійне спілкування стає можливим завдяки існування багатьох соціальних мереж: Facebook, ВКонтакте, Одноклассники,Twitter, Say.TV та багатьох інших. Кожна з них має свою специфіку: блоговий характер (Twitter), мультимедійний (Say.TV) чи певний віковий критерій користувачів (Одноклассники). Проте найбільш універсальною за віковим, гендерним та статусним критерієм, а також за масштабом свого розповсюдження, лідером є соціальна мережа Facebook, створена Марком Цукенбергом.
Ця соціальна мережа дає можливість створити власний акаунт й через нього знаходити друзів та спілкуватися з ними. Зважаючи на те, що в електронній комунікації «спілкування являє собою суму трьох різних процесів: перцепція + комунікація + спільні цілеспрямовані дії» [9, с. 67], то багатовекторність спілкування в соціальній мережі Facebook можна розглянути так: можливість доступу до різноманітної інформації, яка стосуються як окремих персоналій та організацій, так і до загалом інформаційного потоку, що стосується подій у світі + пряме спілкування з можливістю зворотного зв’язку + можливість створення окремих спільнот й вирішення нагальних для такої групи проблем. Такий спосіб комунікації є надзвичайно важливим у політичній комунікації, проте ще не є дослідженим у науковій літературі, що і зумовило вибір теми для дослідження. А в умовах сучасного соціально-політичного стану в країні важливо звернути увагу на специфіку використання вищою політичною владою соціальних мереж та особливості їхнього іміджетворення  в мережах такого типу.

Кожен користувач цієї мережі має можливість позиціонувати себе у світовій спільноті за допомогою власного акаунта, адже він може надати детальну інформацію про себе:
1)    розміщувати власні фото та відео;
2)    розповісти про свої хобі та дозвілля;
3)    визначити свої вподобання в музиці, кіно, літературі, спорті;
4)    визначити улюблені сторінки в мережі Інтернет;
5)    охарактеризувати себе як особистість – само презентація;
6)    налогодити зв’язок з різними суспільними та громадськими організаціями.

Мережа Facebook дає змогу створювати акаунти не лише окремим людям, а й організаціям різного характеру в цілому, політичним організаціям та політичним персоналіям. Як зазначає В. Різун, «політик є типовим представником професійних комунікантів, що діють в умовах масового спілкування і використовують для своїх цілей медіазасоби» [8, с.117]. У нашій роботі ми розглянемо специфіку використання Прем’єр-міністром та Президентом України, а точніше їхніми PR-службами, мережі Facebook як засобу власного іміджетворення.

Ми розглянемо тексти, які публікуються на сторінках ключових політичних персоналій України, матеріали, які вони розміщують на них, а також можливості зв’язку громадськості з ними через соціальну мережу для вирішення тих чи інших суспільних проблем в аспекті формування громадянського суспільства в Україні.

Ми можемо розглядати сторінку в мережі Facebook загалом як гіпертексту, який дає доступ відразу до кількох джерел інформації: про саме персоналію, а також надає всі посилання, які цікавлять комунікатора. Варто зазначити, що в соціології масової комунікації текст розглядається в якості  «об’єктованого відображення інтересів, намірів та бажань сторін, які беруть участь в обміні інформацією один з одним», а «зміст повідомлення є результатом дії всього процесу комунікації» [10, 48]. Саме таке прочитання сторінки в соціальній мережі дає змогу більш глибоко зрозуміти природу віртуальної політичної комунікації та її значення в іміджетворенні інститутів влади та створенні громадянського суспільства.

Важливо також зрозуміти, що «діалог влади і народу, особистості видається можливим лише за умови, коли в державі створені  максимально сприятливі умови для політичної соціалізації усіх громадян, активної включеності їх в суспільно-політичні процеси» [1, с. 23] й у цьому варто відвести особливу роль соціальним мережам, що дають змогу прямого контакту, хоч і віртуального, з представником вищої політичної влади. У контексті іміджетворення політиків такого статусу, можливість прямого діалогу з нацією в соціальній мережі утверджує думку про них як лідерів, які намагаються дослухатися до проблем суспільства, дають можливість кожному звернутися до них і відчути реальну допомогу.

Ми погоджуємося з думкою Г. Почепцова, що «нові комунікативні технології більш адекватно «обслуговують» соціосистеми, створюючи той інформаційний продукт, який є більш актуальним на сьогодні» [6, с.25]. Таку високу суспільну актуальність має і мережа Facebook, яка дає змогу вирішити нагальні проблеми політичної комунікації, забезпечуючи адекватне сприйняття політиків через такий мультимедійний канал-гіпертекст як сторінка в соціальній мережі. Комунікативна специфіка соціальної мережі Facebook визначена можливістю само презентації, прямого спілкування, одно направленого спілкування або зворотного зв’язку.

Варто також зазначити, що сьогодні імідж політичних лідерів країни формується за допомогою кількох комунікаційних каналів: через офіційну пресу та незалежну пресу (масова та аналітична преса), телевізійні ЗМІ та радіоповідомлення. Саме тому, розробляючи технологію творення іміджу політичного лідера, не можна забувати, що  «комунікаційна стратегія ПР – це стратегія конвергенції різноманітних видів комунікації, що дозволяє створити новий сегмент інформаційного ринку» [4, с.217], який буде відповідати вимогам інформаційного суспільства в часи нетократії й забезпечить постійну ефективність позитивного іміджетворення політика.

Відомо, що «імідж можливо свідомо формувати, уточнюючи та перероблюючи за допомогою модифікації дійсності, вчинків та заявок соціального суб’єкта» [2, с. 294]. Найбільш пластичним комунікаційним каналом є соціальна мережа, яка дає можливість створювати інформаційну картину пов’язану з політичним лідером, стає для нього додатково трибуною для виголошення звернень до народу як Інтернет-спільноти.  Так на сторінках Віктора Януковича та Миколи Азарова розміщена велика кількість звернень політичних лідерів стосовно тих чи інших актуальних подій в Україні та світі (привітання українців з Новим роком від Президента та Прем’єра, участь в сесії Європейського парламенту стосовно парафування угоди про членство України в ЄС). Політики визначають свої позиції в різноманітних питаннях стосовно позиціонування України в міжнародній спільноті (обговорення питання про ціни на газ, звіт про виконання президентської програми «Україна для людей» та звіт про діяльність уряду за 2011 рік. Вони презентують ті фото, які стосуються їхньої політичної діяльності та віддзеркалюють їхню участь в суспільному житті українців (участь Президента у святкування Дня  Соборності і Свободи України, в подячному молебні з нагоди закінчення 2011 року).

Якщо зважати на те, що «лідери також цікавлять сферу ПР для можливостей формування політичного прогнозу, а також з метою пошуку найбільш ефективних видів впливу на аудиторію» [7, с.466], то у цьому контексті використання соціальної мережі як засобу іміджетворення представників вищої політичної влади також є цілком обґрунтованим, адже надає можливість для зворотного зв’язку з найбільш громадськості активною частиною населення України. Комунікація такого рівня надає можливість для створення інституту громадянського суспільства в Україні: можлива безпосередня участь українців у створенні політичних та економічних проектів розвитку країни, залучення нових інформаційних джерел для позиціонування тих  чи інших проектів не лише в українській, а й в світовій спільноті.

Проаналізувавши специфіку сторінки політичного лідера в соціальній мережі як мультимедійний гіпертекст, ми можемо зробити висновок, що вона є важливим засобом іміджетворення, адже репрезентує політика як активного суспільного та політичного діяча, надає можливість його презентації у світовій спільноті, забезпечує комунікацію з частиною населення, яка має активну громадську позицію. 

Проте не розробленим PR-службами Президента й Прем’єра лишилося питання багатоаспектності їхнього іміджетворення в мережі  Facebook. Варто зважити на те, що «роль персоніфікованого комунікатора в процесі комунікативного впливу визначається тич, що аудиторія часто сприймає його не як виразника позиції каналу, який пропагує ту чи іншу позицію суб’єктів соціальних інтересів, а як виразника власної думки» [3, с. 207] й тому для більшої ефективності політичної комунікації в соціальній мережі на нашу думку варто звернути увагу на позиціонування Віктора Януковича та Миколи Азарова як:
1)    партійних лідерів, що дозволить забезпечити у свідомості користувачів мережі цілковиту гармонічність функціонування всіх інститутів влади в Україні;
2)    українців, ключових персоналій соціуму, які активно беруть участь в суспільному житті, переймаються проблемами соціокультурного життя нації;
3)    особистостей, які мають різні вподобання у музиці, літературі, кіно та спорті.

Також ПР-служби політиків мали звернути більшу увагу на мультимедійність позиціонування лідерів у світовій спільноту: варто збільшити кількість посилань на сайти, що висвітлюють участь в тих чи інших заходах, або мають аналітичні матеріали, що стосуються загального огляду діяльності та реалізації програм ключовими інститутами влади України.

Зважаючи на важливість формування в Україні інституту громадянського суспільства, у мас-медіа країни має бути наголошено на виключній ролі соціальних мереж не лише як елемента політичних піар технологій, а як інструменту соціалізації нації та залучення населення до державотворчих процесів, що є надзвичайно актуальним в умовах глобального інформаційного суспільства. І головне: успіх політичної комунікації визначається не лише ефективністю в залученні максимальної кількості населення до участі в творенні політико-економічних та соціокультурних стратегій в державі, а реалізацією на практиці дієвих ініціатив населення та можливості оперативного вирішення актуальних проблем, що означає функціонування політичної комунікації не лише на віртуальному, а й реальному рівні. Прогресивним було б створення акаунтів місцевих та регіональних органів влади у соціальній мережі, що спростило б комунікацію населення та інститутів влади, підвищивши ефективність та оперативність реалізації громадянських ініціатив.

Список використаних джерел

1.    Головатий М. Діалог між владою та суспільством – важлива засада формування української державності / М. Головатий // Політичний менеджмент. – 2011. – №5. – с. 19 – 24.
2.    Королько В. Основы паблик рилейшенз / В. Королько. – М.: Рефлбук, 2001. – 528 с.
3.    Науменко Т. Социология массовой коммуникации / Т. Науменко. – СПб.: Питер, 2005. – 288 с.
4.    Михальченко В. Коммуникационная стратегия  PR: бренд, имидж, репутация / В. Михальченко // Вестник МГУ. Серия 10. Журналистика. – 2010. – №4. – с. 207 – 218.
5.    Потятиник Б. Медіа: ключі до розуміння / Б. Потятиник. – Львів: ПАІС, 2004. – 312 с.
6.    Почепцов Г. Соціальні комунікацій та нові комунікаційні технології / Г.Почепцов // Комунікація. – 2010. – №1. – с. 19 –27.
7.    Почепцов  Г. Теория коммуникации / Г. Почепцов. – М.: Рефлбук, 2001. – 656 с.
8.    Різун В. Теорія масової комунікації / В. Різун. – К.: Просвіта, 2008. – 260 с.
9.    Соколов А. Общая теория социальной коммуникации / А. Соколов. – СПб.: Михайлов, 2002. – 461 с.
10.    Федотова Л. Анализ содержания – социологический метод изучения средств массовой коммуникации / Л. Федотова. – М.: Ин-т социологии РАН, 2001. – 202 с.
11.    Азаров Микола [Електронний ресурс]: сторінка в мережі Facebook. –  http://www.facebook.com/Nikolay.Azarov
12.     Янукович Віктор Федорович [Електронний ресурс]: сторінка в мережі Facebook. – http://www.facebook.com/Victor.Yanukovich

Про автора: Яценко Анна – студентка ІІІ курсу Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара{jcomments on}