Матеріали інтернет-конференції - 2013

Науково-технічний прогрес, який відбувся в кінці ХХ ст. породив для суспільства безліч різноманітних феноменів, одним з яких і виступає «кліпова культура». Розвиток інформаційних технологій та їх вплив на формування особистості, відкритість інформаційного простору та висока інтенсивність впливу різноманітної інформації на людську свідомість на сьогодні проявляються надзвичайно гостро в сучасному світі. Таким чино ці проблеми, які виникають, постають особливою актуальність для сучасної науки. Проблема впливу інформації репрезентується тим фактом, що та інформація, яка впливає на людей, подається надзвичайно різноманітною та багатогранною і в дуже великій кількості, що вони виявляються непідготовленими до її сприйняття та не спроможні засвоїти її в культурному контексті.

Проблемам кліпової культури у сучасному суспільстві приділено багато уваги. Зокрема, цим питанням займалися досить багато визначних науковців. Серед найперших потрібно зазначити Е. Тоффлера [15] який є автором самого поняття «кліпова культура». Зокрема, він розглядав цей феномен в якості складної загальної інформаційної культурної ситуації, яка склалася у кінці ХХ ст. Цій проблематиці значну увагу приділяли такі дослідники як Г. П. Бахтіна, Н. І. Зражевська, Л. Б. Омарова, які аналізували вплив цього феномена на людину.

Детальніше...

Теорія канадського філософа та культуролога Маршала Маклюена, розвинута у середині ХХ ст., не втратила своєї актуальності і сьогодні. Висловлюючи евристичні ідеї щодо масових комунікацій, глобалізації світу та місця у ньому індустріальної людини, Маклюен передбачив комунікативні тенденції початку ІІІ тисячоліття і не лише у світській, але і в духовній/релігійній царині.

Звернемося до «Зміненої галактики, або Жалюгідного стану масової людини в індивідуалістичному суспільстві» – останньої частини відомої роботи М. Маклюена «Галактика Гутенберга: становлення людини друкованої книги». Автор переконаний, що в основі комунікації лежить уява. Уява – це те, що створює пропорційність між чуттями й здібностями людини, якщо їх не втілено в матеріальні технології. Тільки-но їх утілено, кожне чуття та здібність людини стають закритою системою. До моменту такого відчуження всі форми досвіду перебували в повній взаємнорівновазі, взаємній грі [1, с. 342].

Детальніше...

Сьогодні Інтернет став звичною складовою нашого життя, а зачасту складовою невід’ємною, без якої більшість людей просто не уявляє свого існування. Спілкування з друзями, перегляд новин, приготування страв відбувається завдяки  Інтернет, який пропонує свої правила та поради щодо будь-якої ситуації.  Мережа як частина нашого життєвого простору, призводить до своєрідного «звикання», змушує радитися з нею та прислухатися до її порад щодо кожної дрібниці. Інтернет починає диктувати моду на певні культурні, соціальні цінності, формує сприйняття.

Як одне з джерел розповсюдження інформації Інтернет допомагає формувати інформаційний простір культури, розміщувати у віртуальному просторі різноманітні культурні форми та артефакти.

Детальніше...

На современном этапе многие западные исследователи (А.Тойнби, М.Медоуз, Т.Роззак, О.Хаксли и др.) видят в заимствовании западной цивилизацией восточных моделей мировосприятия средство выхода из некоторых ее тупиков. К мысли о необходимости интеграции христианских и восточных религиозных традиций приходят К.Ясперс, считающий, что религия будущего должна основываться на «библейско-восточной религии», вобравшей в себя все ценное из индийских и китайских верований; как Т.Мертон – проповедник дзэн-католического синтеза; как Х.Кокс, призывающий «повернуться к Востоку», и др. Провозглашается, что настало время отказаться от западного провинциализма в религиозной сфере, обогатиться религиозным опытом Востока [1].

Детальніше...

Сьогоденне глобалізоване, постіндустріальне суспільство все швидше і впевненіше крокує на зустріч новому майбутньому – техногенному, де рівень кожного прошарку людей визначається якістю інформації, якою вони володіють. Досить часто можна зустріти як і в ЗМІ, так і на устах людей таке поняття, як «інформаційна культура». Адже є підстави говорити про New Age суспільство[6].

Для початку, варто розкрити значення даного поняття. Термін «інформаційне суспільство», що знаменував початок розробки однойменної теорії, було введено до наукового обігу на початку 60-х років фактично одночасно в Японії і США. Найперше варто відзначити те, що «інформаційна культура» є якісною характеристикою аспектів життя людей, яка займає одну з пріоритетних ролей і вважається апріорі [4]. Доказом цього є постійне зростання бажання стосовно моментальної проінформованості, особливо в молодих людей. Hi-technologies та різноманітні ґаджети є сприятливим чинником для творення нової ери.

Детальніше...

Більшість людей, говорячи про «віртуальну реальність», думають, що це є інтернет. Твердження про те, що інтернет є віртуальною реальністю не є помилковим, але, якщо говорити про віртуальну реальність лише як про інтернет, то це буде дуже вузьке розуміння. Ми хочемо сказати, що поняття «віртуальна реальність» є набагато ширшим поняттям, а інтернет в такому випадку доцільно вважати лише однією з форм віртуальної реальності. Іншими формами віртуальної реальності можуть бути, наприклад, наша уява чи сон. На нашу думку, віртуальною реальністю можна назвати те, що виходить за межі нашого реального існування, хоча, як ми бачимо, сьогодні в інтернеті люди намагаються відтворити природну для них реальність.

Детальніше...

Осмислюючи проблему впливу медіа на формування публічного простору, можемо задатися питання про те, наскільки цей вплив сприяє для формування публічного виміру сучасного політичного світу. Інколи складається враження, що медіа впроваджуючи в соціальний простір певні технології своєї презентації, насправді виявляють інструментальне та цілераціональне налаштування до світу та людини. Разом з тим, слід згадати й про те, що сучасні медіа дозволяють мати легкий доступ до них. Відтак, вони могли б стати передумовою сучасної публічності. Саме від медіа начастіше очікують революційних зрушень, сприяння демократичним процесам. Скажімо, Б. Франкел пише таке: «Ураховуючи надзвичайно важливу роль книжок, газет, електронних засобів комунікації, фільмів, театрів та інших комунікаційних каналів у поширенні, створенні чи викоріненні певних уявлень про громадянство, права, моральні цінності й т. ін., важко уявити собі, як би міг існувати демократичний соціалістичний плюралізм, якби не було медійних інституцій, що поєднують місцеві громади з більшими утвореннями» [4].

Детальніше...

Розвиток сучасних інформаційних технологій в Україні сприяв появі у багатьох сферах нашого життя різноманітних технічних засобів, впровадження яких корінним чином змінює уявлення суспільства про вплив техніці на світогляд людини. Українські музеї останнім часом активно проваджують у свою роботу новітні мультемедійні технології з метою всебічного вдосконалення своєї діяльності. В такому виді роботи вже напрацьоване достатній досвід щодо правил їх використання, впливу їх на відвідачів тощо. Але на сьогодення виникають такі невідкладні завдання щодо використання новітніх технологій у музеях – з’ясування як же співпрацюють новітні технології з основними завданнями музею у якості культурної установи, які між ними виникають протиріччя.

Детальніше...

Ідея «віртуальної реальності», покладена в основу функціонування музею, породжує принципово нове явище – «віртуальний музей», в якому реалізовуються всі можливі інноваційні музейні технології. Віртуальний музей являє собою набір електронних артефактів і інформаційних ресурсів, практично все, що може бути цифровим. Колекція може включати в себе картини, малюнки, фотографії, схеми, записи, відеофрагменти, газетні статті, стенограми, інтерв’ю, чисельні бази даних і безліч інших предметів, які можуть бути збережені на файл-сервері віртуального музею [6]. Особливість віртуального сервера полягає в тому, що на ньому можуть бути представлені тисячі зображень творів мистецтва з максимально докладним текстом. Це дозволяє активізувати інтерес до історичного минулого людства. Віртуальний музей на сьогоднішній день вміщує в собі більше, ніж просто різні типи медіа.

Детальніше...

Електронне мистецтво – Electronic Arts (e-Arts), або ж Digital Arts, це різновид сучасного мистецтва, що створюється за допомогою сучасних інформаційно-комунікативних, обчислювальних, цифрових  та медійних технологій (електронних медіа, мультимедіа). Електронне мистецтво – загальний термін для означення видів мистецтва, які створені за допомогою електронних технологій, таких як, наприклад, лазерні, відео, аудіовізуальні, електронно-акустичні, телевізійні системи тощо.

Побачити твори електронного мистецтва можна по телебаченню, у всесвітній мережі, на виставках комп’ютерної техніки. На сьогодні у світі існує кілька десятків центрів електронного мистецтва Зокрема, найбільший в Європі центр електронного мистецтва створено у Відні (Австрія), центр мистецтва і медіатехнологій ще з 1997 року функціонує в Карлсруе (Німеччина). У центрі сучасного мистецтва у Санкт-Петербурзі щороку (з 2005 р.) проводиться міжнародний мультимедійний фестиваль, що представляє різні зразки електронного аудіовізуального мистецтва: експериментальну музику, відеоарт, інсталяції та перформанси.

Детальніше...

Сучасний інформаційно-насичений світ вимагає від суспільства швидкої передачі інформації за допомогою новітніх технологій. Інтернет у добу ХХІ століття став найбільш поширенішим засобом масової комунікації та масової інформації.

На сьогодні багато інтернет-ресурсів позиціонують себе як електронні видання. Через що виникають хибні уявлення про вигляд, наповнення та ознаки справжнього інтернет-ЗМІ, тому наша мета – з’ясувати історичні передумови створення електронних видань та перспективи розвитку інтернет-ЗМІ.

Детальніше...

Uniwersytet zawsze był nie tylko instytucją społeczną, lecz ciągle stawał się formą organizacji, która dotyczy wiedzy, wcieleniem zespołu idei, formą wspólnotowości. Uniwersytet wciela szczególny sposób istnienia, system wartości, metodę rozumienia rzeczywistości. Uniwersytet – to nie tylko system wykształcenia, ale również tryb życia i dialogu. W ramach uniwersytetu istnieją własne tradycje, normy zachowania i komunikacji międzyludzkiej.

Koncepcja istnienia uczelni uformowała się już w czasach antycznych. Jednym z najbardziej wyrazistych przykładów podobnego antycznego szkolenia była akademia Platona. W ścianach tej uczelni uczniowie nie tylko odbywali szkolenie, ale i zamieszkiwali, co było praktycznym wcieleniem idei Platona o tym, że filozofowie powinni  mieć wspólny tryb życia, związany z intelektualną i duchową wspólnotowością. Członkowie akademii dzielili się na starszych i młodszych. Starsi uczestnicy akademii byli wykładowcami, a młodsi – uczniami. Akademia platońska była grupą wolnych, równoprawnych ludzi, połączonych wspólną działalnością. Także funkcjonowanie uczelni podtrzymywała się, skomplikowanym programem procesu edukacji, co stawało gwarancją stałości istnienia uniwersytetu [5]. Można przypuścić, że od tego czasu zaczął się kształtować wizerunek uniwersytetu jako miejsca z ustalonymi tradycjami, hierarchią, ponieważ uniwersytet współczesny chroni tradycje założone od czasów starożytności.

Детальніше...

Новітні технології є тією могутньою силою, яка сьогодні постійно впливає не тільки на сферу життя людини, але і на її думки, звички, спосіб життя, ідеали і систему цінностей. Сьогодні людина і техніка, зокрема біотехнології, зливаються воєдино, таким чином створюючи новий тип людини і нову ідентичність такої особи.

Біомедичні технології як частина науково-експериментального знання втручається у сферу біо- і антропогенези, заповзято здійснюючи активні спроби створити новітню живу, штучну, мислячу матерію, оминаючи еволюційно-природні цикли.Це по-новому ставить питання про межі людської мінливості як тілесної, так і інтелектуальної, природної та штучної.

Детальніше...