Новітні технології є тією могутньою силою, яка сьогодні постійно впливає не тільки на сферу життя людини, але і на її думки, звички, спосіб життя, ідеали і систему цінностей. Сьогодні людина і техніка, зокрема біотехнології, зливаються воєдино, таким чином створюючи новий тип людини і нову ідентичність такої особи.

Біомедичні технології як частина науково-експериментального знання втручається у сферу біо- і антропогенези, заповзято здійснюючи активні спроби створити новітню живу, штучну, мислячу матерію, оминаючи еволюційно-природні цикли.Це по-новому ставить питання про межі людської мінливості як тілесної, так і інтелектуальної, природної та штучної.
Біоетика виникає як певна реакція на прийняття чи неприйняття правомірності застосування біотехнологій до людини, а також на вже існуючі суспільні проблеми (аборти, смертна кара, євгеніка) і нових проблем (генна інженерія, трансплантація, евтаназія).

Термін «біоетика» отримав поширення в науці після виходу в світ книги В.Поттера «Біоетика – міст у майбутнє». У загальноетичному контексті біоетика, з подачі В.Поттера, постає як прикладний аспект з чітко визначеною біолого-медичною спеціалізацією. Людина як носій моральних принципів, не перестає бути частиною природи. Так, Поттер зауважив: «Сьогодні ми повинні усвідомити, що етика людини не може далі вивчатися без реалістичного розуміння екології у найширшому розуміння цього слова» [4, с. 5]. Глобальна біоетика закликає до пошуку мудрості, яка б послуговуватися біологічним знанням для досягнення соціального добробуту. Без задовільного вирішення сьогоднішніх розбіжностей про достатньо прості критерії людського життя та прав людини, стійке глобальне виживання не відбудеться [5, с. 9]. Саме через це більш глибока біоетика завжди буде починати зі спроби пояснити людські блага і аспекти нашої даної людяності, які нам дійсно дорогі і якім можуть служити і загрожувати біотехнологія [3, с. 297].

Біоетика як «етика життя», в умовах швидкого розповсюдження нових біотехнологій, які радикально змінюють не тільки життєдіяльність, але й природу людини, проголошує та захищає фундаментальні людські цінності – право людини на життя, автономність та свободу вибору. Втім, біоетика не ставить за мету стримання чи заборону новітніх біотехнологій, з якими пов’язується майбутнє цивілізації. Йдеться про необхідність скрупульозного та тривалого вивчення, належного контролю, аби визначити можливе й допустиме, виключаючи негативні для людини і довкілля. Отже, біоетика має визначити, що є моральним або аморальним стосовно живого, взагалі життя. В загальнолюдському значенні біоетика оперує такими категоріями, як життя і смерть, дійсне і належне, природне і соціальне.

Історично біоетика формувалась як пошук відповідей на найскладніші моральні та антропологічні проблеми, породжені розвитком біомедичних технологій. Клонування, пересадка органів, гемотерапія, євгеніка – ці та інші події в історії розвитку біотехнологій останніх років примушують вчених шукати рішення гострих етичних та антропологічних проблем.

С.Вековшинін та В.Куліниченко зауважують, що застосування та розробка біотехнологій в різних сферах життєдіяльності людини вже викликало відповідні реакції людини. По-перше, прагнення зберегти та зміцнити свої справжні людські основи за допомогою такої системи етичних принципів, яка б могла протистояти негативним наслідкам науково-технічного прогресу. По-друге, усвідомлення та втілення в життя необхідності трансформації основних парадигм існування та розвитку технізованої науки за рахунок їх «етизації» – включення в якості засад наукової діяльності людинорозмірні сутності та цінності. По-третє, зміна змісту та функцій сучасної етики, дієвість якої обумовлюється не тільки ступінню її «інструменальності», прагматичності, але й ефективністю впливу на якість життя людини [2, с. 41]. Вплив науки на природне та соціальне середовище наближається до порогу, за яким «помилка експерименту» здатна викликати вже не локальну, але регіональну чи глобальну катастрофу екологічного, соціального або культурного характеру [45, с. 217].

В порівнянні з іншими сучасними проблемами біоетики питання, пов’язані з біотехнологічним «вдосконаленням», здаються абстрактними, віддаленими, надто філософськими, недоречними в політичній чи іншій діяльності. Ті перестороги, які вони викликають, також заплутані і знаходяться лише в початковому стані, їх важко сформулювати в загальному вигляді, особливо тому, що можливості, які відкриваються різними технологіями, породжують різні етичні та соціальні питання [3, с. 284].

Виникнення біоетики, як соціокультурного феномену останньої третини ХХ ст., прийнято вважати як відповідь Західної цивілізації на виклик, який був кинутий антропогенетикою, біомедициною і генною інженерією ключовою в Західному мисленні доктрині «природніх прав людини» [6, с. 115].

Біоетика розглядається як концептуальне вираження нової стратегії виживання Homo sapiens, а діяльність біоетичних комітетів – як її практичне втілення [7, с. 85].

До найбільш гострообговорюваних тем сучасної біоетики належать медичні практики, пов’язані з появою людини. Застосування нових репродуктивних технологій пов’язано з багатьма філософськими, релігійними, правовими і, звичайно, моральними проблемами, велика частина яких не мають однозначного рішення [1, с. 222].

Література:
1. Введение в биоэтику. Учебное пособие. – М.: «Прогресс-Традиция», 1998. – 384 с.
2. Вековшинина С., Кулиниченко В. Биоэтика в эпоху глобальных технологий. // Практичная философия. – 2006. – №2. – С. 204-221.
3. Касс Л. Нестареющее тела, счастливые души: Биотехнологии в погоне за совершенством. / Вызов познанию: Стратегии развития науки в современном мире. – М.: Наука, 2004. – С. 282-308.
4. Поттер В. Биоэтика: мост в будущее. / Пер. с англ. – К., 2001. – 216 с.
5. Поттер В. Глобальная биоэтика: движение культуры к более жизненным утопиям с целью выживания. // Практичная философия. – 2004. – №1. – С.4-14.
6. Чешко В., Кулиниченко В. Наука, этика, политика: социокультурные аспекты современной генетики. / Центр практической философии. – К.: Парапан, 2004. – 228 с.
7. Чешко В. Проблема свободы воли и информационные технологии (накануне глобально-эволюционной бифуркации). – М.: Наука, 2008. – 92 с.

Про автора: Коновалова Валерія – студентка маґістеріуму, спеціальності «Культурологія» Національного університету «Острозька академія»
{jcomments on}