Статті:

Наукові шахрайства в Польщі нічим не відрізняється від наукових шахрайств в Україні: найчастіше це вигадування і публікація результатів непроведених досліджень, фальшування і маніпуляція дослідницьким матеріалом, а також плагіат. Причини непорядності також у певному сенсі подібні, як наприклад, спокуса перекласти чи переписати чужу працю і видати за свою, бажання комерційних вищих шкіл мати викладачів з науковими ступенями, прагнення деяких політиків стати „проффесорами” тощо. Подібно як в Україні, не докладаючи значних зусиль, можна знайти „фірму”, яка пропонує „фахову допомогу у широкому сенсі від найкращих спеціалістів” при написанні дипломної чи маґістерської роботи. При цьому покарати таку „фірму” досить складно, оскільки офіційно вони пропонують лише допомогу та консультації для студентів. Польські плагіатори є не менш „зухвалими”, аніж українські. Наприклад, декілька років тому у мас-медіях набула розголосу справа одного професора, який статтю німецького вченого переклав і опублікував як свою, додавши до тексту від себе лише a więc (а отже). Або ж, як своєрідний анекдот, якось мені знайомий розповідав про одного історика, який захистив докторат, після чого подав його на конкурс для молодих науковців й успішно виграв. В результаті праця мала бути опублікована, але під час наукового рецензування перед виданням було виявлено, що текст є, м’яко кажучи, запозиченим.

Детальніше...

Українці не дуже знають і, певно, не дуже цінують Енді Воргола (1928—1987). Звісно, про цю знаменитість можна знайти інформацію в україномовних джерелах (до речі, і в архіві газети «День»). Є навіть пісня гурту «Плач Єремії», написана на слова Петра Мідянки. Починається вона словами «Андрій Воргола русин чи хохол...». Справді, з етнічною ідентифікацією американського короля поп-арту не так все просто. Як і з написанням його прізвища. У різних роботах його часто пишуть по-різному — Воргол, Уорхол, Варгола, Верхола тощо. Хоча вважається, ніби правильне написання — Вархола.

Таке прізвище досить поширене на Лемківщині, яка в ХХ ст. була порізана кордонами різних держав, а її жителі, в силу різних обставин (економічних, політичних), змушені були покидати свою землю. Загалом лемки вважаються етнічною групою українців. Хоча далеко не всі погоджуються з цією думкою. Зокрема, є намагання ідентифікувати лемків і близьких до них представників етнічних груп як окремий русинський народ.

Детальніше...

Духовну атмосферу серед народу завжди створювали не лише відомі особистості, визнані на державному рівні, але і ті (а часто навіть більше), які працювали поруч, діяльність яких була знаною і близькою. Це стосується і митців, художників, адже творчість кожного, навіть визнаного в державі та поза її межами, мала початок і прихильників найперше на локальній місцевості, і найчастіше це була мала батьківщина митця. Тема є досить актуальною на сьогодні, оскільки зачіпає і має на меті бодай фрагментарно проаналізувати той шлях, котрий проходить мистець місцевого рівня до визнання. Цікавою тема є ще й тому, що на сьогодні, коли в умовах незалежності у мистецтві йдуть процеси відродження національних шляхів розвитку, переосмислення спадщини минулого, її оцінка, відновлення штучно перерваних стилів та напрямів, зростає інтерес до особистостей, які творили і далі творять на місцевому рівні. Серед них є молоді енергійні новатори, що прагнуть змін, можливо, менше опираються на традицію, більше тяжіють до модерних стилів, прагнуть по-новому заявити про себе, показати власне філософське бачення, багатовимірність світу і буття людини.

Детальніше...

Творчість англійської письменниці Айріс Мердок (Iris Murdoch) є прикладом наполегливої праці і безперервної роботи над собою. Попри різномаїтість текстів автора, в них можна підкреслити низку спільних особливостей і навіть певну загальну ідею, яка експлікується із одного твору в інший. Хоча цю ідею важко вловити в межах смислових чи символічних конотаціях, та виокремити її підгрунтя цілком можливо. Зважаючи на історичні факти можна стверджувати про те, що платформою для еволюції художнього мислення Айріс Мердок був філософський дискурс. Саме з нього розгортаються основні мотиви та ідеї творчості англійської письменниці. Перше, що спадає на думку при акцентуванні на філософський дискурс це те, яким чином вплинув фах Айріс Мердок на її творчий метод. Питання стоїть не в тому, як філософи читають художні твори, а як вони їх пишуть і творять.

Детальніше у форматі PDF