«Анекдоти – сіль історії»
Вінстон Черчіль

«В кожному жарті – лиш доля жарту, все інше правда» говорить народна мудрість. Не оминають цю ідею й науковці, обговорюючи роль гумору не лише в побудові міжособистісних і міжнаціональних стосунків, а у творенні певної картини, що віддзеркалює спосіб мислення та бачення того, про що жартуємо. Про що нам розповідають сучасні польські анекдоти та який образ українця можна побачити зазирнувши  у дзеркало гумору?

З давногрецької anekdotos перекладаєтья як неопублікована, усна розповідь про веселу подію з дотепною кінцівкою повчального змісту. Саме анонімність та усну форму, а ще майстерне поєднання словесного та виконавського видів дозволяють вважати анекдот чи не єдиним видом фольклору в наш час.

Не традиційного фольклору як виду народної культури, і не «міського фольклору», що переважно уособлює творчість напівпролетарських низів, а такого фольклору, що віддзеркалює думки і спостереження міського населення.

Цінність анекдотів, в першу чергу, полягає в тому, що вони виражають неофіційну думку, не враховують декларовану ідеологію добропорядного бачення світу та виходять за межі цензури і декларацій політичних організацій. У Радянському Союзі, для прикладу, анекдоти були чи не єдиною існуючою формою критики політичного устрою.

А ось психоаналітики, розглядаючи походження гумору з несвідомого, наголошують на тому, що «дотепність як і сновидіння говорить про найбільш важливе, де безсенсовність містить в собі істину». Цікавим є і думка Зігмунда Фройда, що називав гумор  наслідком сублімації конфлікту. І хоча за допомогою жарту проблеми не вирішуються, тим не менше спірні питання підлягають аналізу з інших позицій, відбуваються процеси дистанціювання від гострого питання, напруження спадає і наступає процес релаксації.

Непрості міжнаціональні стосунки часто знаходять своє місце у анекдотах. І творять свої віддзеркалення гіперболізованих і одночасно виразних уявлень про сусідів.

Образ власне «українця» у польських анекдотах, попри фактори сусідства і спільної історії, став виокремлюватись і набирати власного кшталту не так давно. Тривалий час українці стереотипно ідентифікувались із росіянами та білорусами і окреслювались терміном «Русек».

Однак, сьогодні існують анекдоти, героєм яких виступає не збірний образ пострадянського Русека, а власне українець. Впорядкувавши найважливіші і найбільш повторювані ідеї, ми зможемо виділити центральні місця, навколо яких концентрується сміх і таким чином виділити основні риси. Вони і допоможуть нам намалювати образ сучасного «українця», що мешкає в уявленні поляків.

Слід додати, що анекдот представлений у офіційних ЗМІ набуває дещо відмінних від традиційного усного жарту характеристик. Утворюється комунікативне поле, в якому знижується рівень простоти і довіри та зростає статус офіційно затвердженої думки. Поява етнічних анекдотів у офіційних ЗМІ є приводом до загострення певної проблематики і утвердження певного статусу на загальносуспільному рівні. В нашому випадку поява у офіційній пресі анекдотів про українців свідчить про певне відношення польського суспільства до конкретних існуючих проблем.

До цієї групи анекдотів відносяться здебільшого політичні: російсько-українські стосунки, газовий конфлікт, економічна і політична криза, помаранчеві зміни в Україні.

Podczas posiedzenia ukraińskiego rządu premier mówi, że sytuacja kraju jest tragiczna, kryzys, długi, inflacja itd. Ale, powiada premier, mamy dwa wyjścia z sytuacji: realistyczne i fantastyczne. Jedno jest takie, że zakasujemy rękawy, bierzemy się do roboty i rozwiązujemy nasze problemy. To jest wyjście fantastyczne. Realistyczne jest takie, że przyjeżdżają Marsjanie i wszystko robią za nas

Під час засідання українського уряду прем’єр каже, що ситуація в країні є надзвичайно трагічною, криза, борги, інфляція і т.д. Але, каже прем’єр, є два виходи із ситуації: реалістичний і фантастичний. Один такий – засукаємо рукави, беремося до роботи і розв’язуємо наші проблеми. Таке рішення – фантастичне. Реалістичне ж таке, що приїдуть марсіани і все швидко зроблять за нас.


До ідеї  «українець – не росіянин» відноситься перша група анекдотів. Жарти на протиставленні двох націй становлять значну групу. Подекуди висміюючи оцю гіперболізовану «українськість»
«Українець оженився з росіянкою. Батько дає настанови перед першою шлюбної ніччю.
-    Візьми дружину міцно, пхни з силою на ліжко – хай знає, що Україна є сильна. Потім візьми – роздягнися хай побачить, що Україна є велика.
Тут в розмову втрачається дід і говорить
 - А потім іди собі кохатися з конем – хай знає, що Україна є незалежна»

(Ukrainiec ożenił się z Rosjanką
Przed nocą poslubną ojciec radzi synowi :
- Złap mocno żonę i z całej siły pchnij na łóżko, niech wie, że Ukraina jest mocna !!!
- Potem pokaż jej swojego ku*asa, niech wie , że Ukraina jest wielka !!!
Nagle wtrąca się dziadek i mówi:
- A potem zwal se konia, niech wie, że Ukraina jest niezależna !!!


Ряд політичних анекдотів, побудованих на протиставленні двох політичних урядів, що наголошують на небажанні України ототожнюватись із Росією і переймати її візію світу, демонструє негативні економічні наслідки для України.

Zagraniczny dziennikarz pyta Putina:- Dlaczego Rosja chce, aby Ukraina płaciła tak dużo za gaz?
Putin: - Ukraina otrzymuje gaz dużo szybciej od Europy. A to oznacza, jest on o wiele świeższy

Закордонний журналіст питає Путіна:
-    Чому Росія хоче щоб Україна так дорого платила за газ?
-    Ураїна отримує газ набагато швидше від Європи. А це означає, що він в них набагато свіжіший


Численними є жарти щодо «помаранчевої тематики». Все ж  подій 2004 року є надзвичайно важливими у становленні, чи то пак, зміні образу українця. Помаранчовий колір – стає невід’ємним атрибутом українця.
W szkolnej stołówce. Kontrola Sanepidu:
- Co oznacza ten obiadek co go tu dzieci jedzą?
Naczelna Kucharka:
- Zielone jest metaforą (trudne słowo) szyneczki z Constaru, a pomarańczowe - alegorią (jeszcze trudniejsze słowo) walczącego o demokrację barszczu ukraińskiego

Санепідемстанція у шкільній столовій.
- Що означає цей обід який їдять діти?
Головна кухарка:
- Зелений є метафорою (важке слово) шинки з Констару, а помаранчевий – алегорія (ще важче слово) українського борщу, що бореться за демократію.


Якою ж тепер виступає Україна? З одного боку це вже не радянський Союз, а з іншого ще не Європа. 

Ukrainiec powrócił z wycieczki do Hiszpanii i opowiada o corridzie:
"Arena cała taka śliczna... na trybunach hiszpańscy mężczyźni wszyscy tacy eleganccy, spokojni... hiszpańskie kobity - ładne, spokojne. W końcu wypuścili byka na arenę - wielki taki buhaj, ale też spokojny... I na to wszystko na arenę wyszedł torreador - też elegancko ubrany, przystojny, spokojny... I wyobraź sobie! Jak tylko toreador wyciągnął flagę Związku Radzieckiego, to wszystkim na raz jakby rozum odjęło..."

Українець повернувся із подорожі до Іспанії і розповідає про корріду. “Арена вся така гарна… на трибунах чоловіки іспанські такі елегантні, спокійні… жінкі іспанські такі гарні, спокійні…Накіцень випустили бика на арену – великий такий бугай, але теж спокійний. І тоді виходить на арену торреодор – теж елегантно вбраний, гарний, спокійний… І уяви собі! Як тільки тореадор витягнув прапор Радянського Союзу – то усім як би в один момент розум відняло…”


***

USA - mózg NATO
Wielka Brytania - palec NATO
Niemcy - serce NATO
Ukraina zostanie członkiem NATO

США – то мозок НАТО
Велика Британія – Палець НАТО
Німеччина – серце НАТО
Україна стане членом НАТО


Ще одна сфера, якої торкається сучасний польський анекдот – спорт. Головними героями такого типу анекдотів виступають і видатні спортсмени України, наприклад брати Кличко

Wczoraj odbył się bój pięściarski między braćmi Kliczko. Władimir po pojedynku który wygrał obiecał pomścić brata
Вчора відбувся бій між братами Кличко. Володимир після поєдинку, який виграв, обіцяв помститися за брата.


Та найбільша частина цієї групи жартів присвячена проведенню Польщею і Україною спільного чемпіонату Європи з футболу 2012.

Jak myślisz, dlaczego władze UEFA wybrały Polskę i Ukrainę do zorganizowania Euro 2012? Najwięcej głosów 442 (56.74%) otrzymała wypowiedź, że mają poczucie humoru

У відповідь на питання «чому Влада УЄФА вибрали Польщу і Україну для організування Євро 2012?»  56.74% опитаних відповіли «бо мають почуття гумору»

 
Поряд із спортивними здобутками виступають економічні і політичні проблеми України, створюючи певний візерунок країни.

Sądząc po rezultacie meczu Ukraina - Arabia Saudyjska 4 : 0, po rosyjskim gazie, Ukraina machnęła ręką także na ropę...
Судячи з результатів матчу Україна – Саудівська Аравія 4-0, після російського газу Україна махнула рукою також і на нафту…


Образ українця-заробітчанина, а також українок-повій займають окрему нішу в польських анекдотах.

Spotyka się dwóch Ukraińców i jeden mówi do drugiego:
- Stary, tam w Polsce to jest prawdziwe życie, nie to co u nas. Wstajesz rano i podają ci pyszne śniadanko do łóżka, potem sex do południa. Po południu wykwintny obiad, szampanskoje, desery i sex do kolacji. Kolacja - palce lizać, a po kolacji do późnej nocy sex ile tylko pragniesz.
- No, no brzmi nieźle. A skąd ty to wszystko wiesz, byłeś w Polsce?
- Ja nie, ale moja siostra była

Зустрічаються двоє українців та й один каже до другого.
-    Старий, там  в Польщі то є справжнє життя, не те що тут. Встаєш ранком – тобі сніданок подають смачнючій в ліжко. Потім секс до полудня. Після полудня обід, шампанське, десерти і секс до вечері. Вечеря – пальці оближеш, а після вечері до пізньої ночі секс скільки душа побажає.
-    Нічого собі. Звучить круто. А ти звідки то знаєш, ти був в Польщі?
-    Я ні, але моя сестра була.


Найбільш чіткі стереотипні уявлення про національні характеристики виявляються у серії так званих «змагальних» анекдотів. У вигаданих комічних ситуаціях демонструються певні особливості кожної конкретної нації. Очевидним є і той факт, що головним героєм такого типу анекдотів в переважній більшості є нація – носій анекдоту. Тим не менше у масиві польських «змагальних» анекдотів певне місце займають і такі, що мають героя українця (як головного, так і другорядного). А в них прослідковуються і конкретні характеристики. Найбільш яскраві  і найчастіше повторювані риси в таких анекдотах – любов до сала, хитрість, жадібність чи то з іншого боку – заощадливість, «торгашество», перманентна боротьба за волю, зрадливість.

Jeden Ruski - pijak. Dwóch Ruskich - bójka.Trzech Ruskich - komórka partyjna.
Jeden Żyd - centrum finansowe.Dwóch Żydów - mistrzostwa świata w szachach. Trzech Żydów - ludowy rosyjski zespół muzyki instrumentalnej.
Jeden Ukrainiec - partyzant. Dwóch Ukraińców - oddział partyzancki.Trzech Ukraińców - oddział partyzancki ze zdrajcą

Один Росіянин – п’яниця. Двоє росіян – бійка. Троє росіян – патрійний осередок.
Один Єврей – фінансовий центр. Двоє – чемпіонат світу з шахів. Троє – народний російський ансамбль інструментальної музики.
Один українець – партизан. Двоє – партизанський загін. Троє – партизанський загін із зрадником.


І остання найбільш чисельна група анекдотів пов’язана із проблемою Чорнобиля. Тут ймовірно має місце витіснення через гумор страху. Найбільша техногенна катастрофа що сталася в Україні і дотепер є незмінним атрибутом формування образу країни.

Cyganka wróży z ręki:
- O, Ukrainiec! Daj drugą rękę!
- O, Czernobylec... Daj trzecią rękę
Циганка ворожить по руці:
-    О, українець, дай другу руку!
-    О, чорнобилець, дай третю руку!

***
Neil Armstrong ląduję na Księżycu. Wysiada z lądownika i mówi:
- To jestmały krok dla człowieka, ale duży dla... Zaraz, co to? Patrzy, a parę metrów dalej pali się ognisko, przy którym siedzi trzech facetów. Rozmawiają i pieką kiełbaski.Okazuje się, ze są to Ukrainiec,Egipcjanin i Polak.
- A wy co tu robicie? - pyta zbity z tropu Armstrong.
- No, ja akurat doiłem krowę i jak pieprznęło w Czarnobylu, to aż tu doleciałem - mówi Ukrainiec.
- A ja - mówi Egipcjanin - chodziłem po piramidach i tak jakoś mnie przerzuciło.
- No a ty? - pyta Polaka.- Kurde, nie wiem. Z wesela wracam

Ніл Армстронг приземляється на Місяць. Висідає з корабля і каже:
-    Це малий крок для людини, але великий для… Але що це?
Дивиться, за пару метрів горить вогнище біля  яких сидять троє хлопців. Розмовляють і смажать ковбаски. Виявляється, що то українець, єгиптянин та поляк.
-    А ви що тут робите? – питає спантеличений Армстронг.
-    Ну, я якраз доїв корову, - каже українець,  - як вальнуло в Чорнобилі то аж сюди долетів.
-    А я , - каже єгиптянин, - ходив по пірамідах і мене якось сюди перекинуло.
-    А ти? – питається в поляка.
-    Курча, а не знаю. З весілля вертаюсь.

***
Українські науковці  знайшли спосіб вживати поштові скрині з околиць Чорнобиля. Продають їх румунам в якості мікрохвильових печей.

Ukraińscy naukowcy, znaleźli sposób na użycie skrzynek pocztowych pocztowych okolic Czarobyla. Sprzedają je Rumunom jako kuchenki mikrofalowe.


Що ж виходить – Польський сучасний анекдот демонструє нам позитивну тенденцію появи образу українця, не «російського», не «пострадянського», а окремої нації із власними атрибутами. Вже існуючі жарти охоплюють різноманітні сфери життя  – від спорту і екології, до політики і суспільних проблем і творять яскравий образ України, а змагальні анекдоти демонструють низку стереотипів, якими наділяють українця. Це плюс.

Та є і мінус. Чого гріха таїти – про невимовні непорозуміння у трактуванні трагічних подій міжвоєнного та періоду другої світової війни, як не крути говорять й дотепер. Але як бачимо, не жартують. Що це, намагання відокремити сучасність від минулого? Чи якщо вірити дядькові Фройду – небажання сублімувати конфлікт, перенести його в інший рівень комунікації – де розповідаючий і слухаючий перенеслись би у над площину «вище предмету жарту»?..

І з другого боку пригадується Перемишлянський часопис молодих «San Rideau», де у вуста жартівливого героя Доктора Різуна, випускника УПА (Української Перемишлянської Академії) вкладено гумористичні відповіді на серйозні питання про Закерзоння,  акцію Вісла, лемків тощо. А отже, є і спроба відпустити образу і біль у інше русло. Уміємо ж ми жартувати про важкий комуністичний режим, про втрати на війнах, навіть про репресії жартуємо… Та поки важкі питання польсько-українських стосунків у сферу жартів не переходять.

Анекдоти, що функціонують як правило серіями, з маленьких відбитків творять цілісну мозаїку образу, про який розповідається. Може й краще було б додати сюди ще декілька камінців. Щоби вони дозволили усвідомити і посміятись із того, який минулий  і сучасний образ України творитиме наші майбутні добросусідські стосунки.

 

Про автора: Кузьменко Оксана - аспірант Європейського колеґіуму польських та українських університетів в Любліні (Польща), викладач кафедри документознавства та інформаційної діяльності Національного університету "Острозька академія" .

Статтю опубліковано у часописі "Український альманах"
У даній публікації використано карикатуру з сервісу Flickr

Share |