Підготовлено на основі доповіді, що була виголошена під час круглого столу «Феномен маскулінності: дух vs душа» (17 лютого 2011 р.)

Чоловіче і жіноче – фундаментальні категорії у взаємодії людських істот між собою. У будь-якій країні і в кожній культурі під час знайомства люди в першу чергу визначають стать один одного. Деякі соціологи сказали б, що нам потрібно знати стать людини, щоб зрозуміти, як із нею взаємодіяти.

Але є загальні уявлення, що конструюються окремими епохами. Це уявлення про нормальні характеристики «мужності» і «жіночності» і те, як вони впливають на людей, їх взаємини і суспільство в цілому. Значною мірою ці уявлення викликані динамічною взаємодією науки, технологій та економіки і посилені домінуючим становищем ЗМІ. Так чи інакше, майже всі розвинуті країни сьогодні переживають великі зміни в поведінці чоловіків і жінок.


На Заході до сьогодні продовжуються запеклі дебати про те, яка гендерна поведінка є вродженою, а яка – соціально-детермінованою. Питання про те, що в поведінці статей – від природи, а що – від виховання, залишається відкритим для дискусій і досліджень.

У суспільстві зміни в поведінці статей рідко зустрічають із щирою радістю. Ті, хто володіє більшою фінансовою, соціальною і політичною владою (найчастіше це чоловіки), не хочуть віддавати владу тим, у кого її менше (найчастіше це жінки). Сила чоловічого опору в різних культурах неоднакова: від крайнощів режиму талібів в Афганістані до запізнілих акцій руху чоловічої солідарності у Сполучених Штатах. У короткочасній перспективі ясно, що культури, які демонструють опір зростаючої влади жінок, програють культурам, які приймають її, тому що другі набагато швидше розвиваються в більшості сфер – охороні здоров’я, економіці, безпеці і технологіях.

Проте, кордони розуміння маскулінності, варіацій соціальної поведінки, чоловічої сексуальності постійно розширюються, це сприяє виникненню нових інтерпретацій чоловічої сутності у ХХІ ст. Зокрема такі тенденції прослідковуються у мовній площині, через представлення нових видів/зразків сучасного чоловіка.

Автор статті прагне показати смислові межі розуміння чоловічого у сучасній культурі, а також розкрити, чим ці межі зумовлені. Зокрема, особливу увагу слід звернути не лише на уже класичні інтерпретації чоловічого, такі як денді та мачо, але і нові конструкти – метросексуал, ретросексуал, юберсексуал. Розглянемо соціокультурний аспект історії становлення чоловічих образів у суспільстві ХХ – ХХІ ст. у центрі із поняттям «метросексуальність» - маркуючим феноменом сучасної культури.

Метросексуал – неологізм для позначення сучасних чоловіків будь-якої сексуальної орієнтації, які надають великого значення своїй зовнішності (фізична форма, одяг, аксесуари) та, відповідно, витрачають багато часу і грошей на вдосконалення свого зовнішнього вигляду і способу життя. У XIX столітті схожий культурний феномен був відомий під назвою денді.

Метросексуали не поступаються жінкам в турботі про свою зовнішність, відвідують косметичні салони, педантично дотримуються моди. У обивательському середовищі метросексуалів часом помилково асоціюють з нетрадиційною сексуальною орієнтацією [7].

Термін «метросексуальність» був винайдений у 1994 році британським журналістом Марком Сімпсоном, який поєднав в одному слові епітети «столичний» (англ. metropolitan) і «статевий, сексуальний» (англ. sexual). З самого терміна випливає, що метросексуальність поширена у великих містах з претензією на космополітизм, мегаполісах [10].

Пізніше з’явився ідеологічно протилежний термін – «ретросексуал» чоловік, що дотримується традиційних поглядів на відносини з жінками і чоловічою манерою одягатися, а також юберсексуал – щось середнє між ними.

Досить часто можна почути міркування про те, що метросексуалізм – аж ніяк не нове явище, а сучасна інтерпретація дендизму, що це просто чергова варіація у суспільному житті.

Визначення цього унікального культурного феномена дане відомим істориком моди Ольгою Вайнштейн: «Денді – це лідер моди XIX століття, який завдяки холодній харизмі, володінню техніками тіла і дендистскому кодексу поведінки уміє зробити свій мінімалістський смак законом для більшості» [2, 24].

Слово «денді» до сьогодні зберігає відтінок таємничого шарму, а самі денді бачаться нам ексцентричними естетами минулого. Хто став творцем канонів чоловічої елегантності? Серед головних героїв цієї історії – знаменитий британський денді Джордж Браммелл, французькі щиглі граф д’Орсе і Шарль Бодлер, Оскар Уайльд і граф Робер де Монтеск’є. Вони перетворили європейський дендизм в певну культурну традицію, що припускає не тільки модний костюм, але і повсякденний стиль життя, вишукану манеру поведінки.

Англієць Джордж Браммелл вважається першим і найзнаменитішим денді, британським «прем’єр-міністром елегантності». Він був легендою навіть для сучасників. Головна таємниця його магнетичного впливу полягала в особливій «холодній харизмі»: його уїдливо-дотепні відповіді миттєво перетворювалися на анекдоти. Думка денді як арбітра елегантності вважалася законом.

Браммелл створив кодекс дендистскої поведінки: гордість під маскою чемного цинізму, відточена холодність звернення, саркастичні репліки з приводу вульгарних манер і позбавлених смаку вбрань. Особливим «законом денді» став принцип мінімалізму: лаконізм висловлювань, короткі продумані появи на людях і мінімалістський стиль в одязі [8]. Деякі ці риси перейняли сучасні метросексуали.

Проте, метросексуальність пов’язана з цілим рядом факторів, серед яких розмивання соціальних ролей і процвітаюча культура споживання. Метросексуал не приховує і не соромиться чутливої частини своєї натури і не прагне підкреслювати свою мужність через заперечення традиційно жіночих рис характеру, тобто його сутність відкрита для діяльності архетипу аніми, яку класична маскулінність завжди хоче приховати.

Метросексуали – це освічені і розбірливі споживачі. Це, як правило, добре освічені люди, що люблять свою роботу, професіонали, які цінують нюанси і деталі, їх цікавить все нове в життя – в тому числі продукти і речі. Найвідомішими метросексуалами можна назвати Девіда Боуї, Роббі Уїльямса, Девіда Бекхема [4].

Сьогодні також використовують термін «метросексуалки». Це щось схоже – дівчата, які схиблені на моді, активні у зв’язках з чоловіками і є завсідниками модних тусовок. Прикладами таких дівчат є нерозлучні подружки із телесеріалу «Секс та місто» [5].

Термін «метросексуал» – протилежність термінові «мачо». Така протилежність, перш за все, є смисловою, оскільки мачо ( з ісп. букв. «самець») – це агресивний, прямолінійний чоловік. У іспаномовних країнах термін мачо виник для опису яскраво вираженого чоловічого типу середземноморської або латиноамериканської зовнішності (обов’язково шатен чи брюнет) і сексуальності, який виявляє стереотипні чоловічі якості. Термін поширився в Середземномор’ї, а потім і по всьому світу, потрапив у нашу мову, де він здебільшого вживається з іронією чи сарказмом. Не останню роль у популяризації образу мачо відіграла іспанська література та латиноамериканські телесеріали. Крім того, мачо властиві агресивність, плодючість, брутальність [9].

Класичний метросексуал, на думку М. Сімпсона, – «молода людина з пристойним прибутком, що живе в столиці (метрополії) або поряд – оскільки саме там розташовані всі кращі магазини, клуби, спортивні центри і перукарні. Він може бути геєм, гетеросексуалом або бісексуалом, але це зовсім неважливо, тому що його єдина сексуальна орієнтація – любов до самого себе і пошук насолод для себе» [10]. Отже, метросексуал – сучасний модник, його характерні риси – нарцисизм, зв’язок з міською культурою споживання і по-новому визначена сексуальна орієнтація. Саме цей набір ознак був властивий і денді XIX століття.

Найбільше сприяли впровадженню метросексуальності в масову культуру недавні фільми: крім героїнь «Сексу у великому місті» в цей ряд, безумовно, можна поставити Патріка з «Американського психопата», персонажів «Бійцівського клубу» і навіть «Людину-павука» [3].

У практичному плані «метросексуальність» виявилася зручним поняттям, перш за все, для «споживачів» – міських модників. Безоціночна нейтральність і концептуальна ємність свіжої «етикетки» допомогла багатьом чоловікам внутрішньо звільнитися, позбутися звичних страхів.

Марк Сімпсон проникливо відзначив, що тип метросексуала – продукт економічного розвитку. Сучасне суспільство споживання потребує нових покупців, і завдання як виробників, так і рекламодавців – привести в магазини чоловіків, прищепити їм смак до шопінгу. Таким чином, до ринкових механізмів підключається потужний загін споживачів. Якщо жінки та підлітки вже давно потрапили в «лабета» ринкової економіки, то чоловіки до сьогодні утримували свої позиції. За традицією чоловік заробляв, а жінка витрачала. У магазинах чоловік губився, нудьгував, просився на зовні «подихати свіжим повітрям». Часто-густо дружини купували не тільки речі для себе і «в будинок», але й вибирали дезодоранти і нижню білизну для своїх чоловіків. Крім того, сучасний чоловік керується рекламою і громадською думкою, а стимулом для покупки нерідко служать навіяні комплекси, які раніше турбували тільки жінок – страх старіння, боротьба з целюлітом і повнотою.

Проте, у кожну епоху існує своя мода на психологічний і сексуальний типаж. Тридцять років тому в моді були технарі і відкриті емоційні дівчата, готові зрозуміти їх складний внутрішній світ. Тоді для чоловіка вважалося непрестижно фарбувати волосся, робити педикюр і маски для обличчя. Технарям дозволялося не стежити за собою і носити роками одну і ту ж картату сорочку. Психологи прозвали цей типаж ментолсексуалом (від «ментал» - розумний).

Розвиток метросексуальної культури спричинив поширення у сучасній суспільній свідомості образу ретросексуала. Свій протест проти метросексуалів ретросексуали висловили у маніфесті, в якому вони умовляють представників сильної статі бути справжніми чоловіками. Головне, що визначає ретросексуала, – його здатність завжди і у всьому «розбиратися». В образі ретрисексуала виявляються всі ознаки богемного життя – ледачий, любить поспати і поїсти. При цьому він хитрий, розумний і знає, як заробити великі гроші мінімальними зусиллями. Ретросексуал цинічний, дотепний, але не балакучий, він скупий, але ніколи не економить на своїх розвагах [1].

Інший термін, що репрезентує нову чоловічу сутність юберсексуал (з нім. «вище», «понад») – щось середнє між метросексуалом і ретросексуалом. Менш вишуканий в моді, він одягається у те, що йому подобається. Стежить за своєю зовнішністю, але не доходить до крайнощів метросексуалів, обмежується мінімумом. З ретросексуалами він ділить пристрасті до футболу, автомобілів та ін.

Цей термін ввели автори книги «Майбутнє чоловіка» Маріан Зальцман, Айра Мататіа та ін. у 2005 році. Визначальні якості цього чоловіка – пристрасть і стиль. Автори вибрали слово «юбер», тому що воно означає «бути кращим». Це найпривабливіші (і не тільки фізично), найдинамічніші і чарівні чоловіки свого покоління.

За словами одного із співавторів Маріан Зальцман, «юберсексуали впевнені в собі, вони мужні і стильні, вони налаштовані на якість у всіх сферах життя» [6]. Для юберсексуалів характерні традиційні якості «справжнього чоловіка» – любов до хорошого вина, сигар, енергійна гетеросексуальність. На відміну від метросексуалів, спрямованих на власний імідж, юберсексуали в основному приділяють увагу політиці і оточуючим.

Автори книги знайшли масу прикладів юберсексуалів серед знаменитостей. Ось деякі з них – Джордж Клуні, Дональд Трамп, Пірс Броснан. У той же час, автори книги підкреслюють, що відродження традиційних чоловічих цінностей не означає повернення чоловіків до екранів телевізорів, де показують улюблений футбол [6].

Чим юберсексуал відрізняється від метросексуала? Відмінності можуть бути ледь помітні, але важливі: у порівнянні з метросексуалом юберсексуал більше цікавиться стосунками, ніж самим собою. Він більш чуттєвий і не такий сором’язливий. Він одягається для себе, а не для інших (вибираючи певний особистий стиль, а не моду). Як і метросексуал, юберсексуал із задоволенням ходить по магазинах, але його підхід більш сфокусований; він купує особливі речі, що доповнюють його колекцію, а не перетворює шопінг у задоволення.

Певною мірою юберсексуал – краща відповідь чоловіка жіночому руху, принаймні, до сьогодні. Він відрізняється від всіх інших типів чоловіків, які ми описали, тому що сам визначає самого себе, свої цілі й потреби без будь-якого зв’язку із жінками. Замість того, щоб реагувати на фемінізм, він робить вибір на основі того, які можливості доступні йому сьогодні, уникаючи зайвого аналізу і сумнівів, здатних паралізувати його волю.

Розглянувши сучасні інтерпретації чоловічої суті доречно звернути увагу на наступні моменти. По-перше, емансипація у сучасній культурі призвела до того, що жінки «зайшли» досить далеко на територію чоловіків, і чоловіки, у свою чергу, хочуть потрапити на територію жінок, і послідовно її вивчають. Причому, якщо для людей шоу-бізнесу подібні стандарти є більшою мірою грою, способом залучення уваги, то для метросексуалів та юберсексуалів, такий стиль життя є шляхом самовираження.

По-друге, зберігається чіткий внутрішній зв’язок кожного із розглянутих видів чоловічої сутності, із маскулінністю – її відкиданням, запереченням чи, навпаки, відкритим декларуванням, як у випадку із образом ретросексуала. І, нарешті, головні відмінності між статями, які протягом століть культивувалися суспільством, в XXI столітті поступово перестають грати вирішальну роль і, можливо, наближається нова епоха, в якій війну статей замінить мирне сусідство.

Література:
1.    В моду входят ретросексуалы / http://qiq.ru/30/11/2006/sovety/9394/v_modu_vxodjat_retroseksualy.html
2.    Вайнштейн О. Б. Денди: мода, литература, стиль жизни. – М.: Новое литературное обозрение, 2005. – 640 с.
3.    Вайнштейн О. Метросексуалы: новые денди? / http://warrax.net/83/metrosex.html
4.    Кто такие метросексуалы? / http://www.krasotka.biz/?page=6.5
5.    Манива И. Метросексуалы – кто они? / http://leloo.com.ua/articles/item-1817.html
6.    Мататиа А. и др. Новый мужчина: маркетинг глазами Женин / http://readr.ru/ayra-matatia-i-dr-noviy-mughchina-marketing-glazami-ghenschin.html?page=22#
7.    Метросексуал / http://ru.wikipedia.org/wiki/Метросексуал
8.    Шарко Н. Мода на мужчин: метросексуал / http://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http://s-meridian.com/woman/i/fashion-man1.jpg&imgrefurl=http://s-meridian.com/woman/fashion-man.html&usg=
9.    http://ru.wikipedia.org/wiki/Мачо
10.    Simpson M. Meet the metrosexual / http://www.salon.com/entertainment/feature/2002/07/22/metrosexual/