Політична теорія часто містить певний утопічний проект. Це пов’язане з тим, що осмислення політики, як правило, передбачає не просто опис актуальної ситуації, але й своєрідне її “випередження”, тобто намагання співвіднести наявну ситуацію з ідеальним станом і прагнення максимально до такого стану наблизитися. Одним із способів досягти цього є перенесення на ґрунт політичної теорії понять релігії, що призводить до двох принципових наслідків. Перший виникає тоді, коли політична теорія пов’язана із актом трансценденції. Результатом цього є феномен політичної теології. А другий відзначається, коли політична теорія грунтується на акті іманенції,
результатом чого є феномен політичного месіанства.

Феномени політичної теології та політичного месіанства залишаються актуальними для сучасних демократичних та ліберальних суспільств. Так, наприклад, щодо політичного месіанства німецький філософ Ганс Ото Зейтшек зауважує: “Виявляється, що політичне месіанство значно змазує тверезі та предметні судження щодо політичної реальності і утруднює, і навіть цілком унеможливлює, прагматичний підхід до неї. Таким чином, політичне месіанство залишається постійною спокусою ліберальної демократії...” [14, с. 107].

Крім того, дослідження цих феноменів є актуальним, оскільки допомагає зрозуміти важливі аспекти проблеми буття людини в політичному світі. Адже згадаймо, що політичні ідеї, а також спосіб, у який їх подано та обґрунтовано, мають наслідки для людського буття. Це основний принцип політичної філософії, яку доволі вдало схопив Карл Шміт, пишучи, що “кожна політична ідея так або інакше визначає свій стосунок до “природи” людини...” [7, с. 84]. Тому нашою метою є аналізування феноменів політичної теології та політичного месіанства як двох позицій щодо реалізації політики, творення політичних проектів та способів осмислення політичних явищ, а також окреслення їхнього впливу на людське буття у політичному світі.

 

Повну версію статті читайте за адресою: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Filosofia/2011_692/14.pdf