Релігійна комунікація має складну структуру, вона пов’язана із релігійними традиціями та канонами і повинна відповідати вимогам часу. Вона трансформується під впливом технічних засобів передачі інформації: преси, радіо, телебачення, Інтернету, нових медіа. Прояви релігійності стають більш варіативними, а світська та релігійна комунікація зближуються. Релігійна комунікація стає мережевою та охоплює усі аспекти суспільного та приватного життя. В офіційній комунікації релігійні мас-медіа виявляють себе органічно, є швидкими та надійними способами масового поширення інформації, а в екзистенційній комунікації, що є суто релігійною, – молитві, сповіді, одкровенні – не усі мас-медіа можна адекватно застосувати. Сучасні релігійні мас-медіа активно взаємодіють між собою і створюють своєрідний симбіоз, який допомагає посилити вплив масової комунікації на конкретну людину. Найбільш близькими до суті релігійної комунікації є нові медіа, особливо соціальні мережі, оскільки мають діалогічно-масовий характер. Найбільш закритими до взаємодії з іншими мас-медіа залишаються радіо та преса. Вони зберігають свої комунікативні традиції та є продовженням класичної релігійної комунікації, оскільки ґрунтуються на усному чи писаному слові. Телевізійний релігійний дискурс пропонує масове охоплення аудиторії, потребу в уніфікації комунікації. Використання цифрових медіа руйнує просторові, соціальні і релігійні межі між людьми.

Завантажити