Аналіз соціокультурної ситуації, яка склалася протягом ХХ століття, переконує: вся сукупність кризових явищ тією чи іншою мірою замикається на людині. Саме вона опинилася в центрі соціокультурної кризи. Враховуючи, що ця криза свідчить не лише про вичерпність певного способу буття людини, але й окреслює орієнтири майбутнього, стає зрозумілим, що смислова перспектива поступу людства висовує на перший план суспільного світу особистість та особистісну модальність ставлення людини до дійсності.

Мета роботи – здійснити аналіз тієї соціокультурної дійсності, де індивідуально-особистісне буття виявило себе дійовим чинником історичного поступу і на певному етапі постало проблемою, що потребує не лише теоретичного, але й практичного вирішення та з’ясувати ті соціокультурні умови, при яких можливе здійснення людини індивідуально-особистісним буттям в умовах уніфікуючого тиску соціуму.

Читайте у форматі PDF