Есеї:

Здобувайте знання, теоретичне й практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних, свідомих і статечних мужів, повних любові до свого народу і здібних відзняти ту любов не потоками шумних фраз, а невтомною, тихою працею. Таких мужів потребує кожда нація і кожда історична доба,  а вдвоє сильніше буде їх потребувати велика історична доба, коли всій нашій Україні перший раз у її історичнім часі всміхнеться хоч трохи повна горожанська і політична свобода.
І.Я. Франко

-  Друже, давно хотіла з тобою порадитись про те, для чого людині знання ?
-  Ну…щоб здобути освіту, знайти роботу, відшукати своє місце в житті.
-  Згідна, а як тобі на те, що тисячі наших українців з дипломами про вищу освіту роками не можуть знайти роботу за фахом, змушені заробляти на хліб за кордоном.

Детальніше...

Самому себе вдосконалювати, самому себе навчати та, у випадку схильності до зла, розвивати в собі моральні якості – ось у чому обов’язки людини

Важливим елементом для розуміння філософії Е. Канта є його погляд на Просвітництво. На думку основоположника німецької класичної філософії, це самостійний вихід із стану «залежного», звільнення від керівника, опікуна. Для нього значимо не те, щоб невіглас перебував під впливом, а навпаки, щоб міг наодинці зустрітися з собою та власним розумом, який розкрив би як фундамент своєї волі. Тут важливо вказати, що Кант проголошує ідею «авангардної моралі». Чому саме передової і який сенс вона повинна мати в нашому розумінні? Доречно відразу зазначати, що мораль – це не якась сукупність незмінних норм і традицій, даних людині від самого початку. Також не потрібно плутати такий тезис із моральним законом, який проголошує у своїй філософії Е. Кант. Можна, звісно, мудро заперечити і сказати: «А як же золоте правило моралі?». Звичайно, таке правило є, але й у наш час воно віднайшло своє доповнення в так званому алмазному правилі етики. Тому, потрібно визнати, що мораль по своїй суті завжди збагачується новими смислами та вимірами.

Детальніше...

Самому себе вдосконалювати, самому себе навчати та, у випадку схильності до зла, розвивати в собі моральні якості — ось у чому обов’язки людини

Трактат «Про педагогіку» виходить у світ тоді, коли Кант поступово його покидає. Він уже давно не читає лекцій, заочно залишив посаду в університетському сенаті; майже всі його друзі вже померли, а текст до публікації готує його колега професор Ринк. Сам Кант перебуває осторонь філософії, яка, одначе, залишається його єдиною супутницею впродовж усього наукового життя.

Текст трактату виказує свою штучність. Печатки вже зовсім іншого Іммануїла з нього не витерти, навіть якщо в цьому винен редактор-видавець. Час грандіозних Критик уже минув, а вогник розуму їхнього автора поступово гасне. Минув і час «Антропології …» з її невтішним висновком щодо природи людини. Поступово минає і життя самого Канта, але дещо все ж залишається.

Детальніше...

“Надзвичайно важливо для людини знати, як належним чином посісти своє місце у світі, та правильно зрозуміти, якою слід бути, щоб бути людиною”
(І. Кант)
.

Дивовижним чином можуть часом двоє незнайомців розмірковувати на самоті про одні й ті самі речі, вишукуючи різні шляхи до істини відповідно до відмінностей у поглядах на світ і на самих себе. Так, у XVIII сторіччі стару загадку фіванської Сфінги намагалися відгадати німець Іммануїл Кант та українець Григорій Сковорода. Що таке людина? Яким є її місце в цьому світі?

Колись геніальна здогадка Едіпа врятувала ціле місто, утім, неправильна відповідь на це вічне питання і донині може коштувати багатьох життів. Це яскраво ілюструють коричневий та червоний різновиди приниженої, але не знищеної ще й досі політичної чуми — хвороби, яка не так давно підкорила майже увесь цивілізований світ. Справді, від бажання створити щасливе суспільство до побудови тоталітарної тюрми лише один невеличкий, ледь помітний крок. Ще на початку революційних зрушень у Російській імперії поет і мислитель Андрей Бєлий у романі “Петербург” підкреслив опозицію між Кантом та Сковородою. Перший із них вабить інфантильних революціонерів, не здатних визнати власну ідентичність і схильних вклонятися авторитету всезагального та суспільно корисного блага, якого необхідно досягти ціною будь-яких жертв. Натомість другий визнає кожну людину неповторною та здатною досягти свободи через усвідомлення власного — не спільного — призначення. Як тут не згадати статтю Славоя Жижека “Кант та Сад — ідеальна пара”, де філософ пропонує образ маркіза де Сада у вигляді екзальтованого кантіанця, який відважився реалізувати ідеї свого великого вчителя з Кенігсберга до кінця? Тож чи справді великого Канта можна вважати батьком тоталітаризму?

Детальніше...

Неотъемлемым компонентом развития нашего знания, является процесс создания обобщений. В сущности обобщения и обеспечивают это развитие, ведь вместо того, что бы говорить о моторном безрельсовом дорожном транспортном средстве минимум с 3 колёсами, мы с легкостью оперируем термином «автомобиль» подразумевая под ним  довольно внушительное количество вариаций. 

Постоянное углубление в понимание реальности требует все более сложных обобщений. Сложных не по форме своего выражения, а по объему включенных в них явлений. Причем более простая форма предпочтительнее усложненной (при остальных равных). Например, если перевести это рассуждение в плоскость теорий, то наиболее наглядным будет пример Гелиоцентрической системы Коперника, которая в дни своего создания объясняла и предсказывала движения небесных тел ничуть ни хуже, но и не лучше системы Геоцентрической. При этом она требовала гораздо меньших вычислений и дополнительных объяснений, поэтому была лучшей теорией и лучшим обобщенным пониманием принципа движения небесных тел.

Детальніше...