Есеї:

Уже з самої назви стрічки небезпідставною буде мова про тіло та тілесність у творі Пітера Гренуейя «Живіт архітектора». У фільмі змальовується Рим 80-х років ХХ століття, який (як і завжди) помпезний та величний у всій своїй строгій, класичній архітектурі, що не бажає приймати інших форм вияву окрім логічно правильних. Впродовж усієї стрічки автор полемізує з античною традицією, її канонами, еталонами, зокрема архітектурними.
   
Як відомо, незібране тіло, не складене у єдиний механізм, просто відкидається культурою, не признається нею, вважається неповноцінним. У стрічці дефект організму, хворобу головного героя, неспроможність нормально функціонувати постійно показують через бувалого чоловіка, що ходить поміж скульптур і відсікає їм частини тіла. Така наочність весь час нагадує глядачеві про проблему архітектора. Таким чином, Креклайт власним тілом уже не підпадає під канон здорової та сильної плоті.

Детальніше...