Есеї:

«Ми мусимо навчитися чути себе українцями— не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні консеквенції. Ми повинні — всі без виїмка — поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої міри, щоб ми боліли кождим її частковим, локальним болем і радувалися кождим хоч і як дрібним та частковим її успіхом, а головно, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частиною його».
І. Франко. Одвертий лист до галицької молодежі


Сьогодні, вчора і завтра в моїй країні йде війна. Україну роздирає на частини.  І те, що я вбачаю головною проблемою нації – це питання національної єдності. Ми живемо в тому історичному моменті, коли перед кожною людиною, що проживає на території  України, постає одне важливе питання: не просто «бути чи не бути українцем?», а  «лишатися українцем чи ні?».  І вже далі «Лишатися в Україні – чи ні?..»

Детальніше...

Франко вважав чи не найважливішим для себе завданням змагатися за піднесення національної свідомості свого народу, утвердження національної солідарності, закликаючи провідників свого народу, передусім національних провідників, духовну та інтелектуальну еліту, терпляче і жертовно нести в народні маси слово правди, віри і надії рідною мовою.

Українську націю він уявляв як суцільний культурний організм. Тобто, має сформуватися національна спільнота — єдина, нероздільна, здатна, здібна до самостійно культурного і політичного життя.

Іван Франко з болем і переживанням сприймав замішання ідей і думок у головах галицьких русинів щодо національної ідентичності, власної батьківщини, навіть мови. Тому він й обстоював необхідність піднесення саме культурно-духовного рівня народних мас.  Франко закликає письменників, учених не собою, не своєю особою зацікавлювати публіку, а передусім «розбуркати в ній ідейне, духове життя, бажання освіти й поступу, бажання естетичних вдоволень…»

Детальніше...

Здобувайте знання, теоретичне й практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних, свідомих і статечних мужів, повних любові до свого народу і здібних відзняти ту любов не потоками шумних фраз, а невтомною, тихою працею. Таких мужів потребує кожда нація і кожда історична доба,  а вдвоє сильніше буде їх потребувати велика історична доба, коли всій нашій Україні перший раз у її історичнім часі всміхнеться хоч трохи повна горожанська і політична свобода.
І.Я. Франко

-  Друже, давно хотіла з тобою порадитись про те, для чого людині знання ?
-  Ну…щоб здобути освіту, знайти роботу, відшукати своє місце в житті.
-  Згідна, а як тобі на те, що тисячі наших українців з дипломами про вищу освіту роками не можуть знайти роботу за фахом, змушені заробляти на хліб за кордоном.

Детальніше...

Самому себе вдосконалювати, самому себе навчати та, у випадку схильності до зла, розвивати в собі моральні якості – ось у чому обов’язки людини

Важливим елементом для розуміння філософії Е. Канта є його погляд на Просвітництво. На думку основоположника німецької класичної філософії, це самостійний вихід із стану «залежного», звільнення від керівника, опікуна. Для нього значимо не те, щоб невіглас перебував під впливом, а навпаки, щоб міг наодинці зустрітися з собою та власним розумом, який розкрив би як фундамент своєї волі. Тут важливо вказати, що Кант проголошує ідею «авангардної моралі». Чому саме передової і який сенс вона повинна мати в нашому розумінні? Доречно відразу зазначати, що мораль – це не якась сукупність незмінних норм і традицій, даних людині від самого початку. Також не потрібно плутати такий тезис із моральним законом, який проголошує у своїй філософії Е. Кант. Можна, звісно, мудро заперечити і сказати: «А як же золоте правило моралі?». Звичайно, таке правило є, але й у наш час воно віднайшло своє доповнення в так званому алмазному правилі етики. Тому, потрібно визнати, що мораль по своїй суті завжди збагачується новими смислами та вимірами.

Детальніше...

Самому себе вдосконалювати, самому себе навчати та, у випадку схильності до зла, розвивати в собі моральні якості — ось у чому обов’язки людини

Трактат «Про педагогіку» виходить у світ тоді, коли Кант поступово його покидає. Він уже давно не читає лекцій, заочно залишив посаду в університетському сенаті; майже всі його друзі вже померли, а текст до публікації готує його колега професор Ринк. Сам Кант перебуває осторонь філософії, яка, одначе, залишається його єдиною супутницею впродовж усього наукового життя.

Текст трактату виказує свою штучність. Печатки вже зовсім іншого Іммануїла з нього не витерти, навіть якщо в цьому винен редактор-видавець. Час грандіозних Критик уже минув, а вогник розуму їхнього автора поступово гасне. Минув і час «Антропології …» з її невтішним висновком щодо природи людини. Поступово минає і життя самого Канта, але дещо все ж залишається.

Детальніше...