Сучасний стан кінематографу є досить насиченим та різноманітним, але незважаючи на таку заангажованість, спостерігається тенденція зняття саме німого кіно, як нового етапу, який має принести знову нові ідеї та тенденції, а також містити у собі справжній елемент чистого, натурального кінопродукту. Справжнє кіно – це те кіно, від якого не можливо відвести погляд, яке тримає увагу глядача від самого початку до кінця. Перші фільми передбачали саме ефект, за яким, відвівши погляд бодай на хвилину, нам важко зрозуміти смисл того, що відбувається. У той час, як  звукові фільми нам це дозволяють. Людині перед створенням фільму варто замислитись над психологічними особливостями людей, які його переглядатимуть, адже у нашому повсякденному житті ми досить часто можемо почути фразу: “ну, кіно...”, хоча люди, які це кажуть, зовсім не мають на увазі кіно як таке, а лише як подію у реальному житті, яку спостерігали не відводячи погляду.

Брати Люм’єр показали людині інший вимір світу, який вона може створити сама та споглядати його так, наче живе у ньому безліч разів. Вони  стали “батьками” насамперед творчого кіно. Перші фільми наділені духом колективного буття, а виокремлення особистостей відсутнє. Вони показали людині “світ зі сторони”. Світ, який кожна людина бачить по-своєму, але водночас події, що відбуваються є фактом об’єктивної свідомості. Це світ, де кожен може розкрити себе, вивільнити усі свої ідеї та образи, до найменших дрібниць відобразити його.
Німе кіно дає можливість людині самій домислювати, можливість звернути увагу на жестах та міміці, яка частіш за все може розповісти більше, ніж самі слова, адже ці фільми озвучуються лише за допомогою певних  творів чи шматків з класичної музики. Важливо також згадати про деякі фільми братів Люм’єр, головною функцією яких є катарсис (очищення через переживання), зокрема це фільм “Прибуття поїзда”, хоча перші сеанси цього фільму ми не можемо віднести до вдалих. Саме перші фільми такого типу  є праобразом сучасних фільмів 3D формату, оскільки вдавалось створювали ілюзію присутності. Цінність перших фільмів також полягає у тому, що вони мають елементи документальності як такої, бо вони не містили спеціально налаштованих декорацій, а засвідчували реальний стан світу. Саме це пізніше дало змогу розвитку цілого ряду документальних фільмів. Безумовно, однією з ключових ознак фільмів братів Люм’єр є те, що вони відображали у фільмах життя, яким воно є реально. На перший погляд, нас згадана деталь аж ніяк не повинна була цікавити би, проте зображуючи побутові сцени з життя: робітників під час праці, дітей, відпочинок та інше, автор завжди шаблонізує колективу  певні настанови, які згодом ми мимовільно виконуємо у нашому житті. Саме тому ми повинні досить обережно ставитись до фільмів і обов’язково переосмислювати їх, аби позбутись нав’язаного нам світогляду, який, як ми бачимо, пускає свої корені від початку створення кінематографу, і продовжується у сучасних зразках кіномистецтва.

Світ братів Люм’єр – це невелика зернина, з якої проріс один з потужних стержнів цивілізаційного розвитку людства. Зазначений світ має у певній мірі штучний характер, у якому проте мають місце елементи реальності та прості, на перший погляд, епізоди із життя. Сукупність згаданих складових формує загальну картину, яка передає бачення самих авторів. Відповідно, феномен появи фільму ми повинні трактувати, як можливість творення досконалого світу. Перші фільми мали здатність захоплювати аудиторію, та тримати її в напруженні від перших секунд і до фіналу. В той же час, на своєму початковому етапі, чорно-білі німі шедеври кіномистецтва давали змогу глядачеві самому розмислити над сюжетом та ідеями фільму, скласти власне уявлення щодо героїв кінострічок.

Христунова Тетяна - студентка 3 курсу, спеціальності "Культурологія" Національного університету "Острозька академія". Есей виконано в рамках вивчення курсу "Семіотика екранного мистецтва".