Фільм “Біжи Лола, біжи” належить до різновиду альтернативного кіно, адже він спрямований нате, щоб  глядач поринув  у власні роздуми та побачив світ образно. Кінострічка перенасичена символікою завдяки чому ми наче створюємо власне кіно у своїй уяві паралельне тому, що ми переглядаємо. Це шедевр альтернативного кіно, тому фільм відрізняється від багатьох інших, які мають на меті зазвичай лише розповісти якусь історію. 

Цікавим постає образ годинника у вигляді чудовиська, яким власне і розпочинається фільм. Цей годинник символізує собою усі страхи та перешкоди, які ми повинні перемогти, щоб дістатися мети, а 12 година це символ вічності, що означає постійну необхідність боротися за мету. Досить нетиповим є те, що фільм містить у собі мультиплікаційні вставки та складається з трьох короткометражок. Саме завдяки мультиплікаційним вставкам автор намагається символічно донести до нас  інформацію, що прояснює сутність подій, які відбудуться.

Фільм розпочинається мультиплікаційною вставкою та знаменує початок кожної життєвої гри. На початку фільму в мультиплікаційному елементі Лола не просто  біжить, а тікає від усіх жахів, які їй зустрічаються  на шляху, в результаті чого ці страхи та час “пожирають” її.  У першому сюжеті мультиплікації головна героїня біжить по східцях та натрапляє на хлопчиська з страшною собакою, яку лякається, а це означає, що вона боїться перешкод та минає їх замість того, щоб подолати. У другому сюжеті хлопчисько не просто лякає її, він нападає на неї проте, героїня і  досі пливе за течією, замість того, щоб боротись. Лише у третьому сюжеті Лола зневажливо ставиться до перешкод та сама нападає на них, вона почуває себе володарем ситуації і саме тому “виграє”. Неможливо не звернути увагу на червоний колір волосся дівчини, адже таким чином вона постає перед нами як вогонь, який швидко полонить все на своєму шляху та впливає на життя інших.


Досить значимим є дві розмови, які автор оформляє у червоному світлі, кольорі виклику та епатажу. Завдяки їм для Лоли вдається пережити все спочатку, тільки тому, що вона розуміє помилки. У першому випадку вона не впевнена у тому, чи потрібна для Мані, чи любить він її, чи треба їй взагалі бути саме з ним? Такі її запитання призводять до її вічної  розлуки з коханим, але вона робить вибір і тому не помирає. У другому випадку Мані сам не вірить чи будуть вони разом завжди і тому він помирає, та на щастя Лола говорить йому: “Ти ще не помер!” і в нього з’являється віра в життя. Ми бачимо, що в обох розмовах важливу роль відіграє віра. Людина повинна вірити та бути впевненою, що так станеться, бо зневіра призводить до трагічних ситуацій.

Цей фільм  має повчальний характер, він змушує людину змінити щось у собі, переосмислити не лише суть любові у повсякденному житті, але й ставлення до самого життя. Він ілюструє яскравий приклад того, що стається, коли ми тікаємо від своїх страхів, в результаті чого вони у нас забирають справжнє життя. Завдяки фільму “Біжи Лола, біжи” ми розуміємо наскільки важливо не сумніватись кожної миті, а лише вірити та бути впевненим  у  тому, чого хочеш.

Христунова Тетяна - студентка 3 курсу, спеціальності "Культурологія" Національного університету "Острозька академія". Есей виконано в рамках вивчення курсу "Семіотика екранного мистецтва".