Здобувайте знання, теоретичне й практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних, свідомих і статечних мужів, повних любові до свого народу і здібних відзняти ту любов не потоками шумних фраз, а невтомною, тихою працею. Таких мужів потребує кожда нація і кожда історична доба,  а вдвоє сильніше буде їх потребувати велика історична доба, коли всій нашій Україні перший раз у її історичнім часі всміхнеться хоч трохи повна горожанська і політична свобода.
І.Я. Франко

-  Друже, давно хотіла з тобою порадитись про те, для чого людині знання ?
-  Ну…щоб здобути освіту, знайти роботу, відшукати своє місце в житті.
-  Згідна, а як тобі на те, що тисячі наших українців з дипломами про вищу освіту роками не можуть знайти роботу за фахом, змушені заробляти на хліб за кордоном.

-  Невже таких нещасних приваблюють тільки «зелені» ?
-  Я дуже серйозно задумалася над цим, адже життя людині дається тільки раз, тим паче молодість запальна швидко минає. Як бути, якщо і здобутий диплом не дасть «зеленого світла» у житті ? Невже у нашої нації немає таких вождів, котрі б змогли зрушити народ з мертвої сплячки ? Бо мені здається, що ми зараз не живемо повноцінним життям , а тільки існуємо…
До яких пір ми будемо чекати тільки інвестиції із заходу, тоді як загальний борг держави перед світовою спільнотою становить  913 520 млн грн . Хто буде розплачуватися ?
-  Справді, проблема в нас назбиралося забагацько. Та чи є ще хоч якість світочі, щоб змогли показати силу духу, велич праці, наповнену любов'ю до рідного народу ?
-  Ти про народних обранців ? Із передвиборних промов кожен із них зарекомендував себе таким…
-  А чи виконав обіцянки ?
-  Жоден, мабуть, – ні .
-  Тоді ж хто ?
-  Доба революційних перетворень «пронеслась» ще у минулому столітті . А зараз ми живемо у вірній незалежній державі. Адже зараз ми провели підрахунок часу – 25 років незалежності .
-  Тоді ж для чого потрібно вчитися, тратити свою молодість на інститути – університети, «спорожняти» кишені батьків ?
-  Для сучасної молоді, у першу чергу, - це престижно . Рідко хто із юнаків замислюється над тим, який слід залишить за собою. Хоча дуже велично вважати себе земляками чи навіть односельцями письменника Семена Панька, або Заслуженого художника України Володимира Микити. 
-  Погоджуюсь, що кожна нація потребує своїх світочів, проводирів, котрі власним прикладом зможуть пробудити дух народу, вивести його із пітьми.   Пригадуєш слова великого Каменяра : «Здобувайте знання, теоретичне і практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних, свідомих і статечних мужів, повних любові до свого народу» ?
-  Звучить помпезно. Та чи є приклади живих осіб , щоб реально могли показати практичне своє знання, користь на благо народу…
-  Попробую навести приклад . Трасою Київ-Чоп розкинулось мальовниче село Ракошино. На вулиці Європейській вишукано вписується у європейську культуру Свято-Покровський чоловічий монастир, який засновано на базі давнього історичного храму, побудованого ще у 1822 році П.Коломацьким.
Чого тільки не пережив цей собор, як у О. Гончара. І сільський склад тут був, і атеїстичний музей (варто тільки замислитися: у релігійному храмі проти релігії). Та минали роки… Відійшли у забуття страшні радянські часи , а собор вистояв, правда, не сам, а невтомною, клопіткою людською працею, підігрітою сильною любов'ю  до рідного народу його настоятеля архімандрита Митрофана, який зумів своїми знаннями, сильною волею пробудити дух народу…І потекли струмочками людські потоки з бідами та невдачами до Творця… Хіба це не чудо що за десять років на місці старого храму, у якому протікав дах (під час читання Євангелія потрібно було тримати парасольку) виріс красень із золотоверхими куполами, а найвища дзвінниця на Закарпатті (27 м заввишки) поєднує у собі і найбільшу духовну бібліотеку, і місце для відпочинку молоді у недільні та святкові дні. Під мудрим керівництвом цього статечного мужа запрацювала дитяча організація «Крапелька любові», яка зігріває сотні ранених дитячих душ, дає надію на краще життя. Як нам бракує ще таких сильних політиків , економістів, котрі б змогли у стислий час, а найголовніше – у скрутний період – потурбуватися про освіту прийдешніх поколінь. Уже ніби і не дитячий вік нашої свободи…Я переконана, що саме зараз нам всміхнулася доля у вигляді «горожанської і політичної свободи». Тому і просвітив нам приклад настоятеля цього храму, що не потрібно чекати ніяких подачок, пора самим «підгорнути рукави» … і працювати у поті чола, як про це нагадує Біблія . До речі, за останній десяток років монастирська громада зуміла «окультурити» (обробити) сотні гектарів сільгоспугідь, які до цього часу пишно заростали бур'янами та чагарниками.  Отець Митрофан зміг вирішити і продовольчу програму:  на території монастирського комплексу відкрито італьянсько-закарпатський сироварних цех  по виготовленню різних сортів сирів, у вільному продажі постійно свіже молоко. ..перед святами братія щедро розносить подарунки у дитячі інтернати та будинки для престарілих . Я переконана, що саме про таких мужів мріяв Іван Франко , і попереджав, що їх «потребує кожда нація і кожда історична доба»
-  Спасибі за цікавий приклад із життя .Та все ж я дивуюся, звідки у однієї людини стільки енергії, креативних думок, адже, як мені відомо на місці сільського звалища сміття планується відкрити сучасну стоянку для машин, а обабіч дороги встановити пам’ятник всім закарпатським героям, що віддали своє життя за мир на Сході України; а напіврозвалений будинок культури у сусідньому селі згодом стане місцем для спортивних занять малечі та юнаків. - Зараз я зрозуміла, що потрібно вчитися не для того, щоб отримати диплом, а гартувати свою волю, вправлятися у любові до своїх земляків не у потоках шумних фраз, а у невтомній, повсякденній праці, яка буде приносити користь прийдешнім поколінням .


Ільницька Марина - учениця 9-А класу Ракошинської ЗОШ І-ІІІ ст.
Керівник: Хохол В.А.

 

Есе здобуло третє місце в конкурсі філософського есе, який проводився кафедрою культурології та філософії НаУО з нагоди Всесвітнього дня філософії в 2016 році.