Рецензії:

Рецензію виконано в рамках вивчення курсу "Семіотика екранного мистецтва" (ст. викл. Стратонова Н. О.)

Фільм Девіда Фінчера Бійцівський Клуб має доволі нестандартний підхід до культурно - філософського тлумачення смислу буття та розуміння реальності світу. Режисер описав як і проблему екзистенції так і маси людей, зокрема американців середнього класу, які розчаровані своїми можливостями. Тому, багато з них мріють про революцію. «Ми працюємо на фабриках і в ресторанах, гнемо спину в офісах, нас дражнять, рекламуючи одяг, ми працюємо в лайні, щоб купити лайно, нам не потрібне. Наша війна - війна духовна, - говорить від їх особи Тайлер. Головний безіменний герой є людиною, яка осмислює цінність життя. Він, хоча і має доволі престижну роботу, заробіток, проте як і кожен із нас одержимий якоюсь ідеєю, зокрема, він оповідає про накопичення товарів фірми:«Раніше ми зачитувалися порнографією, а тепер – каталогами Ikea». Тут перше посилання автора на зачарованість суспільства певною ідею. Через що, у кожної вільної людини може виникнути конфлікт із цивілізацією, яка обмежує її природні інстинкти.

Детальніше...

Рецензію виконано в рамках вивчення курсу "Семіотика екранного мистецтва" (ст. викл. Стратонова Н. О.)
Дев’яності роки виявилися досить продуктивними на створення фільмів, у яких обігрується тема реальності людського існування. Очевидно, що найбільшого успіху в цьому досяг фільм «Матриця», хоча він і є послідовником «Екзистенції» Кроненберга.

Ідея гри у грі та багаторівневість віртуальності разом із марними спробами знайти справжнє є досить широким полем для інтерпретацій. Жан Бодріяр розчулено б плакав із тою посмішкою-відчуттям в душі, яке притаманне усім, чиї ідеї визналися та залишили відбиток у майбутньому. Фільм наполегливо намагається повідомити нам про епоху симуляції за вікном, про відсутність різниці віртуального та реального. Та, власне, на візуалізації цієї теорії все і закінчується. Не зовсім вдалі спроби зануритися у філософію буття гинуть ще на початку та підмінюються натягнутими «твердими» діалогами (що, в принципі, може бути режисерським задумом, який глядачі, як це не прикро, не оцінили).

Детальніше...

Бібліографічний опис:
Возняк С. Діяльність у вимірах культури: проблема формотворення. - Луцьк: Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2011.

Загальною проблемою монографії волинського культуролога і філософа Сергія Возняка є формоутворення в контексті реальностей культури. Тож закономірно, що основними категоріями виступають тут «форма» і «зміст». Відповідно до цього Сергій Возняк зосереджує увагу на формотворчих характеристиках людської діяльності, з одного боку, та філософсько-світоглядних підвалинах та основах категоріального порядку мислення, - з іншого. Визначаючи людську культурну активність як перетворюючу діяльність, автор прагне пізнати її звертаючись до широкого культурно-історичного та світоглядного процесу та спираючись на історико-філософський контекст. Тим не менше, головною інтенцією є здійснення спроби продемонструвати актуальність осмислення культурної діяльності та її формоутворень в рамках сучасного суспільного та освітнього життя. Хоча при цьому очевидним є те, що автор виявляє прихильність класичній парадигмі філософування (зокрема, німецькій класичній філософії).

Детальніше...

Якщо можна використати один із ключових концептів Імануїла Канта до останніх двох фільмів Терренса Маліка (висока ймовірність такого використання особливо зростає, коли пригадати про філософський фах режисера), то вони справді вписуються у поняття ноумен, тобто річ-в-собі. Вони практично не потребують втручання нашої свідомості, адже живуть своїм життям, самодостатні та абсолютно цілісні. Можливо, багатьом така цілісність видасться сумнівною стосовно «До чуда» порівняно із «Деревом життя», однак це лише перше оманливе враження. Малік працює з одними і тими ж темами на недосяжному естетичному рівні, тому нам інколи просто бракує повітря, щоб збагнути задума автора.

Терренс Малік знову змусив нас гіпнотично вдивлятись у тріщини людських облич, пірнати у морські глибини, відчувати неосяжність природи, культури, всесвіту. Інакше кажучи, змусив вкотре поставити собі одні і ті ж питання, які, напевно, для багатьох видаються банальними: для кого ми існуємо? як мені любити іншого? що є прощення? Але й тут і основний козир Маліка, адже він один із небагатьох сьогоднішніх режисерів відкрито та безкомпромісно ставить ці питання. Із попередніх авторів можна назвати Карла Теодора Дреєра, Інгмара Бергмана, Андрія Тарковського. До того ж, Малік працює у специфічному полі сприйняття, де візуальний образ, естетичне як таке не менш важливе, аніж сюжет, герої.

Детальніше...

Левчук Л.
Українська естетика: традиції та сучасний стан
Київ: «МАКЛАУТ», 2011

У книзі Лариси Левчук здійснено спробу систематизувати розвиток української естетики, окреслити її історичний досвід та вказати основні тенденції розвитку цієї філософської дисципліни в незалежній Україні. Авторка зізнається, що спочатку її прагненням було відтворити українську естетику останніх п’ятдесяти років, співвідносячи, таким чином, історичний досвід науки із своїм власним досвідом педагогічної та наукової роботи. Перевагою такого обмеження могло б стати ширше і предметніше представлення доробку тих науковців, які займалися дослідженнями в галузі естетики в цей період. Недоліком же є те, що, як стверджує авторка, «п’ятдесят років, штучно вирваних із загального контексту руху естетичного знання, деформують уявлення про логіку розвитку естетики..., не дозволяють побачити ані її витоків, ані перспектив». В остаточному варіанті, монографія Лариси Левчук охоплює більш широкий контекст розвитку української естетики, торкаючись загальних аспектів формування естетичних уявлень в рамках національної культури та виокремлюючи проблеми, які піднімаються сучасними дослідниками.

Детальніше...