Рецензії:

Почнемо з того, що з’ясуємо за якими критеріями найчастіше ми обираємо книги для прочитання. Першим і найважливішим фактором є відповідність її інформаційному вмісту інтересам особи. Таку книгу ми іменуємо цікавою, і зазвичай радимо її переглянути своїм друзям та знайомим. Другим, і не менш важливим фактором, є популярність книги. Такі книжки, як то кажуть, «на слуху», прочитання якої не можемо оминути й ми, адже віддаємо перевагу бути в центрі подій. Третім є популярність автора, любов чи неприязнь до якого й підштовхує нас придбати чи хоча б переглянути «що він там написав». Досить рідше критерієм вибору книги є особливість умов в яких вона була написана. До останнього належать нариси у в’язниця, концтаборах, гетто, тощо.

Такі книги, зазвичай, красуються великими тиражами на своїх форзацах і обкладинках. З’ясовувати рівень їх якості – це вже тема для іншої статті. Тим не менш, вони – популярні.

Має місце й фактор спонтанності в процесі вибору книжки: сподобалась палітурка, оформлення чи заінтригувала назва. Постає питання, які шанси на прочитання та популяризацію має така книга, яка у кращому випадку потрапила до рук літературного ентузіаста? Вирішенню цього питання у певній мірі сприяють літературні форуми, гуртки, товариства, які радять відповідно до літературних уподобань книги для прочитання.

Детальніше...

Я з великим зацікавленням прочитав перші відгуки студентів Острозької Академії на перших декілька сюжетів «Очима культури», розміщених на сайті Академії. Я також уважно передивився відеозапис із дискусій проведених під керівництвом проф. Миколи Зайцева. Насамперед хочу щиро подякувати всім учасникам дискусій, а особливо авторам письмових коментарів та проф. Зайцеву, за увагу до моєї праці та запропонованих мною ідей і тем для роздумів.

Я радий, що телесюжети «Очима культури» викликали в Острозькій Академії таку реакцію, на яку я надіявся: розбудження думки та спонуку для роздумів і полеміки про деякі ключові питання нашої культури, а відтак і нашоі національної та особистої самототожності. Як на мене, це питання абсолютно ключові для індивідуального розвитку кожного з нас і для консолідації українців у повноцінну модерну націю. Маю надію, що наш (нехай і віртуальний) діялог триватиме надалі. Зі свого боку, я передаватиму нові телесюжети, адже зараз працюю вже над третім сезоном «Очима культури» і до кінця червня 2012 завершу 42 передачі про різноманітні аспекти нашої спадщини: від праісторії до сучасних подій в українській культурі.

Детальніше...

Фільми про політику і пристрасті навколо неї рідко коли вдаються на славу. Потрібен або винятковий талант сценариста (скажімо, такий як у Крістофера Баклі, автора іронічного роману «День бумерангу»), або нестандартна історія, або блискуча гра акторів. Всі ці компоненти збалансовано присутні у несподіваній стрічці від Джорджа Клуні «Березневі іди», що знята на основі п’єси американського драматурга Бо Уіллімона «Східна Фаррагут». Можливо, якби не прекрасний літературний фундамент нічого б у Джорджа Клуні не вийшло, але ж одним із головних талантів будь-якого режисера є здатність вміло і яскраво адаптувати текст.

Президентська компанія затягує у свій вихор амбіційного Стівена Маєрса (Раян Гослінґ), який вважається чи не із найбільш талановитих радників в країні. Саме він є  правою рукою представника від демократів, губернатора Майка Морріса (Джордж Клуні), в успіх якого повністю переконаний. Однак політика це не тільки гра, але й жорстока і брудна реальність, де, як часто повторюється у фільмі, помилка може дуже багато коштувати. Тому ідеалістичний світ Маєрса в одну необачну мить розламується, а тріщини торкаються близьких йому людей. Річ в тому, що політолог згодився на зустріч із працівником конкуруючого республіканського табору Томом Даффі, який намагається переманити героя Гослінґа у протилежну кампанію. Звісно, це йому не вдається, але Даффі зініціював зустріч зовсім з іншою метою. Головне – закласти сумнів у вірі, а далі все піде своїм шляхом.

Детальніше...

Друга книга Марини Столяр «Советская смеховая культура» є свого роду продовженням першої і у відповідності з дослідницькою настановою її авторки може бути визначена як антиактуальна. Проте,саме у цій антиактуальності і полягає її значимість.

Радянськість – наше недавнє минуле, культура якого, бажає того хтось чи ні,є одним зі складових підвалин нашого сьогодення, а отже без його знання та неупередженої оцінки ми багато чого не будемо усвідомлювати і в нашому сьогоденні. Культура кожної епохи включає в себе і сміховий зріз, який не менш ніж офіційної серйозності розкриває глибинну сутність культури епохи в цілому. Самим безпосереднім чином це стосується і радянської сміхової культури. Тим більш, що, як зазначає авторка, радянська сміхова культура – явище унікальне, йому не має аналогів в ХХ столітті. Аналітиці цього явища і присвячена ця книга. Загальні контури дослідження являють собою історичність розгортання та трансформацій радянської сміхової культури і водночас вияву її глибинного підґрунтя, яке через різні її типи і форми виявляло оцінки, ставлення та прагнення різних верст того суспільства до соціокультурних реалій.

Детальніше...

Марина Борисівна Столяр не належить до кола відомих широкому загалу українських філософів і культурологів. З одного боку це зумовлено тим, що її книги написані російською мовою, а з другого предмет її дослідження – радянська цивілізація. І все ж, її роботи заслуговують більш уважного ставлення до себе. Для того є вагомі підстави, адже в них зроблена ідеологізовано неупереджена спроба аналітики того минулого з заперечення якого постало наше сьогодення.

Перша її робота «Религия советской цивилизации». – К.: Стилос, 2010. – 178 с., стала своєрідним запрошенням до розмислів про причини того величного та трагічного експерименту в який були втягнуті наші діди і батьки, які прагнули просто жити, кохати, радіти сонцю і квітам і за який було заплачено надто високу ціну.

Можна вдатися до розмислів над книгою Марини Борисівни та віддамо перевагу уже сказаному у передмові до книги знаним мислителем нашого сьогодення професором Віктором Малаховим.

Вступне слово М. Зайцев

Детальніше...