Друга книга Марини Столяр «Советская смеховая культура» є свого роду продовженням першої і у відповідності з дослідницькою настановою її авторки може бути визначена як антиактуальна. Проте,саме у цій антиактуальності і полягає її значимість.

Радянськість – наше недавнє минуле, культура якого, бажає того хтось чи ні,є одним зі складових підвалин нашого сьогодення, а отже без його знання та неупередженої оцінки ми багато чого не будемо усвідомлювати і в нашому сьогоденні. Культура кожної епохи включає в себе і сміховий зріз, який не менш ніж офіційної серйозності розкриває глибинну сутність культури епохи в цілому. Самим безпосереднім чином це стосується і радянської сміхової культури. Тим більш, що, як зазначає авторка, радянська сміхова культура – явище унікальне, йому не має аналогів в ХХ столітті. Аналітиці цього явища і присвячена ця книга. Загальні контури дослідження являють собою історичність розгортання та трансформацій радянської сміхової культури і водночас вияву її глибинного підґрунтя, яке через різні її типи і форми виявляло оцінки, ставлення та прагнення різних верст того суспільства до соціокультурних реалій.
Це розповідь епохи, що відійшла про саму себе крізь призму сміху. Сміх - надто серйозно, щоб прос то так посміхатися. Іноді й подумати не гріх.

Вдумливе прочитання книги Марини Столяр спонукує до розмислів.