Почнемо з того, що з’ясуємо за якими критеріями найчастіше ми обираємо книги для прочитання. Першим і найважливішим фактором є відповідність її інформаційному вмісту інтересам особи. Таку книгу ми іменуємо цікавою, і зазвичай радимо її переглянути своїм друзям та знайомим. Другим, і не менш важливим фактором, є популярність книги. Такі книжки, як то кажуть, «на слуху», прочитання якої не можемо оминути й ми, адже віддаємо перевагу бути в центрі подій. Третім є популярність автора, любов чи неприязнь до якого й підштовхує нас придбати чи хоча б переглянути «що він там написав». Досить рідше критерієм вибору книги є особливість умов в яких вона була написана. До останнього належать нариси у в’язниця, концтаборах, гетто, тощо.

Такі книги, зазвичай, красуються великими тиражами на своїх форзацах і обкладинках. З’ясовувати рівень їх якості – це вже тема для іншої статті. Тим не менш, вони – популярні.

Має місце й фактор спонтанності в процесі вибору книжки: сподобалась палітурка, оформлення чи заінтригувала назва. Постає питання, які шанси на прочитання та популяризацію має така книга, яка у кращому випадку потрапила до рук літературного ентузіаста? Вирішенню цього питання у певній мірі сприяють літературні форуми, гуртки, товариства, які радять відповідно до літературних уподобань книги для прочитання.
Однією з таких книг є «Життєві спогади і роздуми» Кушніра Мирона Петровича. Ця книга, як дитина, що виросла в провінції, має значно менше шансів стати знаменитістю, аніж молодь зі столичних чи пак обласних районів. Якщо у випадку дитини, вона може акумулювати всі свої сили та спрямувати їх на роботу, то книга є нерухомою матерією сама по собі. І повноцінно житиме лиш тоді, коли буде на вустах читачів, які і стануть продовжувачами її роду.

Повертаючись до історії книги нарисів Мирона Петровича, то шанси як літературного творіння на всеукраїнське поширення віднімає її абсолютно символічний тираж у 100 примірників. Не сприяє й популяризації дуже вузьке коло осіб, що читали чи пак знають про  існування цієї книжки.

За подібного потенціалу загубиться будь-яка книга. Про що особливо сумно говорити, якщо вона заслуговує витраченого на прочитання часу. Саме до таких книг належать «Життєві спогади і роздуми». Адже Кушнір Мирон Петрович – не знаменитість. Тим не менш свого часу авторитетний лікар Острозької районної лікарні, та викладач Острозької академії. Разом з цим, написана вона в досить звичних умовах – миті натхнення та бажання поділитися своїм життєвим досвідом. Як зазначає у своїй книзі сам Мирон Петрович, до написання цієї книги його спонукав ректор Острозької академії Ігор Демидович Пасічник «вважаючи, що люди поважного віку мають достатній життєвий досвід і володіють мудрістю».

115 сторінок увібрали в себе 81-річне життя кандидата медичних наук, викладача Острозької академії, батька, чоловіка, сина, громадянина України з душею тонкого лірика та мистецького поціновувача.

Особливо цікавою була б книга для молодшого покоління, яке часто турбує стан внутрішньої невизначеності та тривоги, про що пише Мирон Петрович. Для того, аби мати загальне уявлення про книгу «Життєві спогади і роздуми» наведу кілька найяскравіших, як на мене, цитат з книги Кушніра Мирона Петровича:

«…І лише професія, яка не розійшлася з покликанням, здатна не тільки дарувати радість творчого натхнення, але й стимулювати ентузіазм і велику працездатність… ст..7 розділу «Життєві спогади і роздуми…»».
«…Єдине, що нам належить – це час… ст..9 розділу «Життєві спогади і роздуми»…»».
«…найяскравіше сприймається і відчувається цей світ у дитинстві і юності, коли ще не розтрачений запас барв життя, позитивних емоцій… ст..11 розділу «Дитинство і юність»».
«…Студентські роки – це прекрасний період життя, сповнений високими мріями і оптимістичними сподіваннями… ст..18 розділу «Навчання в медичному інституті»»
«…Спілкування з хворими розвивало клінічне мислення… ст.19 розділу «Навчання в медичному інституті»»
«Процес наукового пошуку і пізнання приносив велике задоволення, а досягнення успіху настільки захоплювало, що бачив тільки предмет свого дослідження, не помічаючи, що діється навколо. Така односторонність життєвої позиції призводить до того, що багато важливої інформації залишається поза межами нашого світогляду… ст.. 21 розділу «Робота над кандидатською дисертацією»»
«…Людина живе під тиском обов’язків, що на неї покладає суспільство… ст..28 розділу «Мистецтво бути щасливим»»
«…Там, де є книга людина вже не залишається сама з собою, вона прилучається до всіх звершень минулого і сучасного… ст..33 розділу «Книги у моєму житті»»
«…Одного разу після кризового стану прокинувся рано з бажанням зустріти цей день поза стінами лікарні. Вийшов із палати і сів у сквері на лаві. Сповнений пахощами квітів прохолодний вітерець ніс свіжість і бадьорість. Вкриті росою трави і дерева, здавалось,урочисто зустрічали вічне світило – джерело всього живого. Раптом сонячне світло залило все навкруги. Діамантами заблищали краплі роси, гомоном, щебетом, співом зустріло все живе новий день. Склалося враження, ніби я прокинувся від сну. Почав жадібно вбирати у себе різні звуки, запах квітів, милувався палітрою свіжих соковитих барв. Незбагненна урочистість охопила мене. Байдужість до навколишнього світу і депресія миттєво розвіялись. Не можу збагнути, чому я раніше так гостро не відчував цієї краси?... ст..37 розділу «Спілкування з природою»», тощо.

Стриманість оцінок власних досягнень разом зі щирістю думки на багатство опису барв навколишнього середовища, світу мистецтва та духовності, літературних засобів дихають простотою стилю написання та висотою думки. Поряд зі своєчасною унікальністю автора книги «Життєві спогади і роздуми, адже в 1971 році Мирон Петрович став єдиним кандидатом медичних наук з дерматології у Рівненській області.

Об’єктивно оцінювати своє життя можна виключно з висоти прожитих років, що власне й реалізував у своїй книзі нарисів Мирон Петрович. Життя якого – синтез родинних цінностей, глибокої вири, високої духовності, життєвого оптимізму, краси мистецтва, літературних шедеврів, любові до природи та всього живого, медичної, наукової та викладацької діяльності.

Історія життя Мирона Петровича - історія життя людини з покликанням, високими духовними й моральними цінностями, любов’ю до людей та світу навколо, історія життя філателіста.

Опубліковано на сайті: http://h.ua/story/353733/#ixzz1tz4oaSjT