Левчук Л.
Українська естетика: традиції та сучасний стан
Київ: «МАКЛАУТ», 2011

У книзі Лариси Левчук здійснено спробу систематизувати розвиток української естетики, окреслити її історичний досвід та вказати основні тенденції розвитку цієї філософської дисципліни в незалежній Україні. Авторка зізнається, що спочатку її прагненням було відтворити українську естетику останніх п’ятдесяти років, співвідносячи, таким чином, історичний досвід науки із своїм власним досвідом педагогічної та наукової роботи. Перевагою такого обмеження могло б стати ширше і предметніше представлення доробку тих науковців, які займалися дослідженнями в галузі естетики в цей період. Недоліком же є те, що, як стверджує авторка, «п’ятдесят років, штучно вирваних із загального контексту руху естетичного знання, деформують уявлення про логіку розвитку естетики..., не дозволяють побачити ані її витоків, ані перспектив». В остаточному варіанті, монографія Лариси Левчук охоплює більш широкий контекст розвитку української естетики, торкаючись загальних аспектів формування естетичних уявлень в рамках національної культури та виокремлюючи проблеми, які піднімаються сучасними дослідниками.

Перший розділ книги присвячений становленню естетичних уявлень в українській культурі, розглядові динаміки естетичної проблематики від часів Київської Русі до кінця ХІХ століття. У другому розділі – «Українська естетика на межі ХІХ – ХХ століть» - здійснено аналіз естетичних поглядів Івана Франка, Миколи Вороного та Гната Хокевича. Окрему частину монографії Лариси Левчук присвячено українскій естетиці початку ХХ століття. Аналізуючи основні естетичні проблеми, які піднімалися в Україні в 10-40-х рр. ХХ століття, дослідниця фокусує увагу передусім на постаті Володимира Винниченка. Надзвичайно важливим явищем в історії української естетики цього періоду є авангардистський рух. Авторка піднімає, зокрема, проблеми національної ідентифікації авангардистів, осмислення творчо-спонукального експерименту, виокремлює основні ідеї та модифікації українського авангардизму. В контексті розвитку української естетики початку ХХ століття Лариса Левчук детально аналізує естетичну концепцію Казимира Малевича, зауважуючи, що в його праці під назвою «Естетика» ми не знайдемо естетичного аналізу мистецтва, але цінна вона передусім тим, що демонструє спробу практика і учасника мистецького життя зрозуміти актуальні феномени вітчизняного та європейського мистецтва.

Останні два розділи монографії демонструють розвиток української естетики в другій половині ХХ століття та за часів української незалежності. Авторка здійснює аналіз концептуалізації проблеми «естетичного», розглядає найважливіші дослідження, що проводилися в цей період, презентує найбільш значимі естетичні школи, що сформувалися в Україні.

У своїй науковій розвідці Лариса Левчук прагне показати, що українска естетика протягом своєї історії була складним явищем, але, разом з тим, – теоретично насиченим та дискусійним. Загалом же, естетика постає у монографії як динамічна наука, яка активно розвивається, що й дає усі підстави авторці поставити в кінці три крапки, аби засвідчити, що історія української естетики продовжується.

Рецензію опубліковано в часописі «Критика»: http://krytyka.com