Рецензію виконано в рамках вивчення курсу "Семіотика екранного мистецтва" (ст. викл. Стратонова Н. О.)

Фільм Девіда Фінчера Бійцівський Клуб має доволі нестандартний підхід до культурно - філософського тлумачення смислу буття та розуміння реальності світу. Режисер описав як і проблему екзистенції так і маси людей, зокрема американців середнього класу, які розчаровані своїми можливостями. Тому, багато з них мріють про революцію. «Ми працюємо на фабриках і в ресторанах, гнемо спину в офісах, нас дражнять, рекламуючи одяг, ми працюємо в лайні, щоб купити лайно, нам не потрібне. Наша війна - війна духовна, - говорить від їх особи Тайлер. Головний безіменний герой є людиною, яка осмислює цінність життя. Він, хоча і має доволі престижну роботу, заробіток, проте як і кожен із нас одержимий якоюсь ідеєю, зокрема, він оповідає про накопичення товарів фірми:«Раніше ми зачитувалися порнографією, а тепер – каталогами Ikea». Тут перше посилання автора на зачарованість суспільства певною ідею. Через що, у кожної вільної людини може виникнути конфлікт із цивілізацією, яка обмежує її природні інстинкти.


У фільмі показана зустріч двох я і їх взаємодія із зовнішньою культурою людей. Зокрема, пробуджене я у невідомого героя нагадує надлюдину Фрідріха Ніцше. Найцікавіше те, що головне я невідомого героя критикує культуру людей їхні потреби воно закликає: «Преодолеть страх. Отсечь лишнее. Отвергнуть всё, что не имеет подлинной ценности. И скользить». Подібну думку можемо зустріти у Ф. Ніцше: «Человек есть нечто что должно превзойти». Старі цінності відходять назад: «людське занадто людське», потрібно рухатися далі. Головне я героя вирішує проблему культури – боєм,  пробуючи щось нове, відкриваючи тим самим нові горизонти, досліджуючи чогось незвіданого, забороненого, створюючи – підпілля.

Прослідковується також аналогія смерті Бога, як старих цінностей. Потрібно, також зауважити що надлюдина – це не ідеал, не утопія, бо якщо утопія, то ми відмовляємось від дій. Мріючи про видуманий світ, ми хочемо побудувати щось краще від того, що існує і стаємо нігілістами. Ми повинні сказати так для всього, навіть для того, що нас винищить. Остаточне примирення єства і культури немислимо, тому проблема невдоволення цивілізацією не має рішення. Плата за цивілізацію - почуття провини і невдоволення, що випробовується людьми через тиск своїх первісних інстинктів і нездатності впоратися з ними. Ось що ми бачимо у фільмі, система виходить із системи, або ж це і є одна із її складових. Розрізнення такого класу бійців, який утворися має певну ідею звільнення - втративши всі надії він отримав свободу. Суть Бійцівського клубу  була у досягненні певної чистоти, відродження після бою, а знищення фінансової системи поверне всіх до матеріальних, а не віртуальних цінностей. В кінці стає зрозуміло, що оповідач, який не пам’ятав усі події став тим проти кого боровся він досяг своєї мети. Все знищено, люди мріють повернутися до цінностей які були раніше, так і Ніцше мріяв про повернення первинних цінностей шукаючі нові.