Робота Мішеля Уельбека «Світ як супермаркет» являє собою ряд есе, котрі автор об’єднує під спільною назвою. Тематика творів є достатньо широкою, проте переважно автор звертає увагу на приреченість сучасної культури, також порушує проблеми сучасного мистецтва, літератури, а зокрема – поезії та прози.

Мішель Уельбек, говорячи про поезію та прозу, зазначає що сама структура поетичної мови має іншу будову, вона є алогічною і пов’язана з інтуїтивним осягненням світу. Поезія залежить від форми, вона  – таємниче бачення світу, проте у неї практично не залишилося читачів. Її мова – мова туги й пригніченості.

Проте література – єдиний вид мистецтва, який не піддається логіці супермаркету так, як всі інші види мистецтва. Завдяки цьому літературний процес живучий.

Порушуючи проблему сучасного мистецтва, автор стверджує, що воно  практично не сприймається широкою публікою, проте є прямим відображенням нашої епохи. Єдиним видом мистецтва, котрий викликає адекватні емоції, є архітектура, адже вона є ненав’язливою. Також автор аналізує ряд архітектурних ансамблів та ефект, який вони здійснюють  на глядача.

Продовжуючи тему сучасної архітектури, Мішель Уельбек у есе «Будувати торгові стелажі» зазначає, що вона прагне тотального гіпермаркету – створення різних за формою, проте однаково безликих конструкцій. Це прямо впливає на сучасну людину, котра таким чином піддається процесу знеособлення. Ціллю цього є створення безкінечно мінливих особистостей, що призводить до плинності й фрагментарності ідентичностей.

Ця думка приводить нас до головної ідеї даної роботи. Есе «Світ як супермаркет і насмішка» розповідає нам про супермаркет як своєрідний патерн сучасної культури. Логіка супермаркету передбачає розпилення бажань, тому сучасна людина не може бути людиною єдиного бажання. Ми щораз бажаємо більше, проте ці бажання не йдуть ізсередини, вони задані зовні, найчастіше рекламою. Безліч бажань не дають нам перейматися будь-чим занадто сильно, тому сучасна людина постійно перебуває у стані іронічної відстороненості. Реклама випрацьовує жорстке Над-Я, котре прилипає до людини і нав’язує їй бажання, а ми змушені підкорятися їй, постійно повторюючи самим собі: «Бажаю – отже існую».

Мішель Уельбек торкається також інших аспектів життя сучасної людини. Це і проблема клонування, і економічний глобалізм, і переведення діяльності людини в примітивні розрахунки, і проблема бідності. Всі есе являють собою рефлексії автора, пронизані іронією, які, втім, змушують нас подивитися на дані прояви культури з іншого боку.