4-5 квітня 2014 року відбулася VII міжнародна конференції „Проблема культурної ідентичності в ситуації сучасного діалогу культур”, організатором якої є кафедра культурології та філософії Національного університету „Острозька академія”. Тема цьогорічної конференції звучала „Проблеми ідентичності в контексті соціокультурного різномаїття”.  Участь в ній взяли науковці із всіх регіонів України, а також Польщі, Росії, Білорусі. Основні дискусії різноманітних проблем ідентичності відбувалися під час секційних засідань.

Секція “Сучасні стратегії ідентичності” була об’єднана з секцією “Модерні та постмодероні пошуки ідентичності”. Спільним вектором роботи можна вважати спробу пояснити значення та трансформацію моделей ідентичності у (пост)сучасних умовах. Так, Євгенія Більченко (Київ) у своїй доповіді “Проект модерну в XX-XXI столітті: універсалії, деконструкція та реконструкція” запропонувала достатньо цікаву версію ідентичності, вміло інтегруючи філософію діалогу, екзистенціалізм та постмодерні сценарії культури.

Водночас Янковський Степан (Житомир) запропонував власну теорію інтерпретації ідентичності, зокрема у аксіологічному модусі зміни від спільнот до спільності. Саме останнє викликало чимало дискусій в аудиторії, адже подібний фокус є дещо незвичним для соціології культури та гуманітарних студій в цілому.

Герчанівська Поліна (Київ) проілюструвала специфіку зміни індивідуально-особистісного буття в сучасних українських реаліях, апелюючи до низки маніпуляцій із масовою свідомістю, складністю семантичного поля культури тощо. Вже  Магазинщикова Ірина та Шлемкевич Світлана (Львів) особливо загострили розмову, вказавши на принциповий характер у формуванні ідентичності сучасної молоді, зокрема у горизонті морально-духовного виховання. Серед інших доповідей варто також виокремити виступ Філіп’євої Юлії (Москва) про вплив матеріальності на ідентичність, Самчука Романа (Київ) про постмодерні виміри ґендерної ідентичності,  Глодзь Галини (Київ) про образ чужого в антиутопіях та інших. Варто зазначити, що більшість гостей не вперше виступають на конференції, організованою кафедрою, а тому це особливо важливо для встановлення виняткової атмосфери для діалогу.

Цікаві доповіді були представлені та обговорені на секції "Проблеми ідентичності в Україні". Науковці з Львівської національної академії мистецтв продемонстрували міждисциплінарний підхід до висвітлення досить цікавих та мало розроблених тем сучасних художніх практик в урбаністичних просторах та формування міської ідентичності (доповідь Анни Єфімової) і медіа-мистецтва Львова початку 21 ст. (доповідь Богдани Федорович).

А у секції "Проблеми релігійної ідентичності" у центрі обговорення була християнська тематика. Саме тут доповідачі апелювали до сучасної політично-духовної ситуації у нашій державі, говорили про унікальну можливість переходу на якісно інший рівень релігійної ідентичності. Зокрема такими  були доповіді Ольги Липки "Християнська ідентичність церков в умовах української кризи" та Марії Петрушкевич "Медіа-культура та релігійна комунікація: умови конструювання ідентичності".

В секції „Проблеми ідентичності та культурна традиція” розглядалися проблеми етнографії, антропології, а також були виступи, в яких презентувалося осмислення топосу малої Вітчизни. На початку Валерій Полковський виступив із доповіддю, присвяченою проблемам ідентичності українців в Канаді. Разом з тим, від час свого виступу він запрезентував черговий випуск „Західноканадського збірника”. У доповіді Валерія Злотіна було розглянуто міську ідентичність сучасного Баку. Надзвичайно цікаві доповіді виголосили учасниці із Польщі, виступивши в секції „Проблеми ідентичності і культурна традиція”. Зокрема, Малґожата Зубер зосередилася на способі культурного буття людини Прикордння й проаналізувати під цим кутом зору проблеми ідентичності Верхньої Сілезії. В доповіді йшлося про те, що під час останнього перепису населення виявился чимала група людей, які задекларували свою приналежність до сілезійської спільноти. Відтак, Малґожата Зубер спробувала проаналізувати, яким чином сформувалася ця ідентичність та які перспективи її чекають в найближчому майбутньому. Крім того, активну участь в роботі секції взяли аспірантки кафедри етнології та культурної антропології Вроцлавського університету. Доповідь Марцеліни Якімовіч була присвячена ідентичності місця на прикладі закинутих костелів (євангелістських та римо-католицьких). Антропологічний підхід, який був застосований в межах цього дослідження скерував до феномену місць пам’яті. Доповідачка проаналізувала найбільш поширені наративні сюжети, які вдалося виокремити із оповідей про історію закинутих костелів, що були зібрані під час польових досліджень на території Тернопільської та Івано-Франківської областей. Маґдалена Петревіч у свої доповіді звернулася до проблеми ідентичності лемків, які були переселені під час акції „Вісла” на терени Західної Польщі. Методологічний підхід, який вона застосувала, можна окреслити як антропологія речей. Її дослідження було скероване на те, аби показати, у яких відношеннях речі перебувають із людьми, які історії люди розповідають про них, а також яку цінність для них приписують. У доповіді Дороти Соленґи було звернуто увагу на відродження польської культури в Україні. Зокрема, значну увагу було звернуто на роль народної музики у збереження ідентичності поляків. Доповідачка зазначила, що основною характеристикою польської культури в Україні можна вважати її тісну переплетеність із українською культурою. На основі цього вона виділила декілька основних типів ідентичності поляків, що проживають на території нашої держави.

 

Фото: